Вічна пам’ять

Вона прожила велике життя, десь важке і суворе, десь насичене прекрасними подіями – поїздками та подорожами, з незмінною атмосферою затишного сімейного щастя, завжди пліч-о-пліч з коханим чоловіком, у колі люблячих дітей, друзів і рідних.

Коротко про її життєвий шлях.

Народилася у 1940-му році в сім’ї кадрового військового та швачки (майстрині-закрійниці) в Алма-Аті.

Батько Елеонори Романівни загинув 1944 року на фронті в Молдавії. Виховувалась мамою у важких повоєнних умовах – перебої з постачанням та продуктами, переїзди, спочатку до Середньої Азії (Чирчик), потім до України (Запоріжжя).

Добре навчалася у школі і, пізніше, в інституті, поєднуючи навчання з роботою, оскільки жили бідно і сидіти на шиї у батьків не дозволяло сумління. Працювала і стрілочником, і монтажником високовольтної апаратури, набувала досвіду та практичних знань. Закінчивши вечірнє відділення машинобудівного інституту з дипломом інженера-електромеханіка, працювала у ДТМЗ інженером-конструктором, далі проєктантом на ЗТМК, пізніше викладала електромонтажні технології у професійно-технічному училищі.

На той час Елеонора Романівна вийшла заміж за Пача Владислава Семеновича та народила йому двох синів. Жили дуже скромно, в одноповерхових опалюваних квартирних будинках баракового типу, з кухнею у дворі та загальним туалетом на кілька сімей. При цьому потяг до мистецтва та музики спонукав Елеонору Романівну вступити до вечірньої музичної школи. До речі, на темі класичної музики вони раніше й познайомилися із Владиславом Семеновичем. Спільні відвідування філармонії, концертів, балетних постановок ще тоді заклали сімейне захоплення усім класичним – від живопису, балету, опери, скульптури до архітектури та ін.

Виховували синів в атмосфері культури та інтелігентності, любові до рідного коріння, створюючи їм умови для всебічного розвитку. Це і музична освіта, і школа з поглибленим вивченням англійської, і регулярні сімейні відвідування концертів у філармонії, театральних постановок, музеїв, виставок та галерей.

А ще разом із чоловіком Елеонора Романівна брала активну участь у житті Грецької Ради Запорізької області “Еллада”, захоплювалася історією та культурою Греції і виховувала синів у дусі грецьких духовних цінностей. Любов до свого коріння Елеонора Романівна вчила своїх синів доводити конкретним прикладом. І саме це згодом спонукало її дітей стати меценатами й підтримувати розвиток грецької освіти та культури у Запоріжжі, всіляко допомагати Федерації грецьких товариств України.

Незбагненно, як на скромну зарплату інженерів подружжя спромоглося зібрати чудову бібліотеку з мистецтва, цінну колекцію платівок класичної музики, обладнати велику, затишну квартиру і дати можливість синам отримати вищу освіту, щоб вони далі знайшли свій шлях у житті.

Елеонора Романівна була людиною глибоко віруючою, яка прекрасно знала історію релігії, була істинною християнкою, яка живе за канонами та заповідями Православної церкви. Їй довелося неодноразово подорожувати, здійснюючи паломницькі поїздки до Єрусалиму, на Святу Землю, знаковими православними місцями, християнськими монастирями і лаврами.

Будучи гостинною господаркою та чудовою майстринею кулінарних справ, Елеонора Романівна постійно радувала численних друзів і родичів гастрономічними делікатесами на святкових застіллях та сімейних посиденьках, які, до речі, ніколи не обходилися без фортепіанної музики, романсів.

Вірна дружина та чудова господиня, любляча мама та бабуся, чудовий викладач, кваліфікований інженер-конструктор, спеціаліст зі здорового харчування та народної медицини, начитана та ерудована людина з енциклопедичним знаннями в галузі класичних мистецтв, духовний сімейний наставник з історії Християнства та теології, – і це далеко не повний перелік її знань, навичок, досвіду та заслуг.

Елеонора Романівна пішла із життя на 82-му році. Хвороба не шкодує нікого, навіть таких, сильних духом особистостей.

Важко оцінити гіркоту втрати.

Рада Федерації грецьких товариств України висловлює щирі співчуття синам Елеонори Романівни – Євгену та Сергію – рідним і друзям, дружній родині Грецької Ради Запорізької області “Еллада”, усім, хто знав цю непересічну жінку.

Нехай Всемилостивий Господь вислухає і злагіднить Ваш біль і смуток та упокоїть душу Спочилої, де немає ні хвороби, ні печалі, ні зітхання.