Від берегів Азова
«Від берегів Азова» – під такою назвою у 1979 році в київському видавництві «Дніпро» був випущений збірник творів румейських поетів у перекладах на українську мову.
Співпраця румейських і українських поетів почалася з тих давніх часів, коли румейські поети не могли друкувати свої твори мовою оригіналу. Довгий час їх «виручали» українські та російські брати по перу. Упорядником даного унікального збірника був український поет грецького походження Дмитро Демерджі. До збірки були включені твори 12 поетів: Г. Костоправа, А.Дімітріу, В.Галли, Д.Теленчі, А.Шапурми, Л.Кір’якова, С.Коссе, П.Сараваса, О.Ксенофонтової, Д.Папуша, В.Бахтарова та Г.Данченко-Меотіса. Прекрасні переклади зробили українські поети-класики: І.Драч, М.Бажан, В.Сосюра, В.Коротич, Е.Летюк, М.Чхан, В.Мисик та багато інших. Переклади були зроблені і поетами Дмитром Демерджі та Анастасією Папуш.
Збірник відкривається творами Г.Костоправа. Ще у 1969 році видавництвом «Дніпро» була видана його книга «Здрастуй, життя!» українською мовою і ці ранні переклади органічно увійшли в нову збірку «Від берегів Азова». У дану книгу вміщено 19, його найкращих, творів у перекладах І.Драча, Є.Летюка, Д.Демерджі та ін.
Читаємо відомий вірш Г.Костопрва «Севдалих» в перекладі В.Сосюри:
ЛЮБОВ
В сяйві сонця лежить каміння,
Берег весь як в огні горить,
І хвилюється море синє,
І хвилюється, і шумить.
……………………………………..
Слів багато я знав чудових,
Та усіх не згадать мені.
Знаю тільки єдине слово,
Що промовити мусиш мені.
…………………………………………
Настає після тьми світання,
Після ночі день розцвіта.
Хоч серця ховають кохання, –
Тайну їх одкривають уста.
+++
СЕВДАЛЫХ
(«Любов» в оригіналі)
Пках тун илю иплотъин, хленыт
Ялыстро ялудъи хая…
Ос то сирт, текаран пу фенет,-
Киматызы ке жанкарья.
……………………………………..
Мена фенет-ме: го аплогум
Змонса ола та лахардейс,
Моно ксеро го эна лого,
Пую, флаго, на ме то лейс, –
……………………………………………
Тихадар кян кутеви ныхта,
Эркет ора – на ксимерев,
Текас млонум то севдалых-мас, –
Иртен ора на биленев!
Вересень, 1935
Інший ліричний вірш Костоправа в перекладі Д.Демерджі:
ВИЙДИ ДО МЕНЕ, КОХАНА!
Шипшини кущ за ворітьми.
Струнка тополя під стіною.
Кохана, вийди! Адже ми
Так рідко бачимось з тобою.
……………………………………..
Я тут чекаю, за кущем.
Шипшина колеться, неначе
Сьогодні змовились з дощем,
Щоб знов тебе я не побачив.
……………………………………………..
Та я, мов явір, все одно
Сюди хилитимусь думками.
Ми так не бачились давно…
Ну вийди, вийди вже, кохана!
+++
КЗЕВА СТЫ МЕНА АКИРВИ
(в оригіналі)
Сма сто иры ныгло силви,
Куркуванцея сма с гунея…
Кзква сты мена, акриви,
Мис дранышкумас айц арея!
…………………………………………….
Го флаго-се. Крифа сто пеш
Траваме то куркувандзея.
Кзева сты мена, текас вреш,-
Мис дранышкумас айц арея!
………………………………………………
Ма на лига ян то силви
То нунызмам эдъо марея…
Кзева сты мена, акриви,
Мис дранышкумас айц арея!
Липень, 1936
Довгі роки А.Шапурма співпрацював з українськими поетами. Багато його віршів у перекладах відомих українських поетів увійшли до збірки «Ленін живе» (1973 р.), 12 його творів включені в даний збірник.
БАЛЛАДА ПРО МАТІР
(в перекладі Є.Летюка)
Про матір нещасну
Повім вам баладу,
Яку донесли нам
Вітри із Еллади.
Щоб мала з дитинства
І щастя і долю,
Їй голкою вуха
Малій прокололи.
Зростала вродлива,
Тепер уже мати…
Та де їй у злиднях
Сережки дістати?
+++
БАЛЛАДА ПАС Т’ МАНА
(в оригіналі, присвячується Яннісу Ріцосу)
Пас т’ мана вахцизку
Тъа пу го баллда,
Сты – мас пую иртын
Нд аера хт’ Элладъа.
На эш хта мкрутъейс ты
Хисмэт ки мурфия,
Вулонясан – тырпсан
Та мкуцкац та фтыя.
……………………………..
Мегалнын мурфула,
Ки тора эн мана.
‘С графи ту горипку
Анандя эш ала.
1968
+++
Я ЗНОВ ПРИБУВ ДО САРТАНИ
(в перекладі Є.Летюка)
Я знов прибув до Сартани –
В село далекого дитинства,
Де теплий вітер з далини,
Мов ніжна ласка материнська.
Життя мого шляхи круті –
Були низини й височизни.
Та ці місця навік святі,
Як частка рідної Вітчизни.
Я їх забуть ніде не міг,
Іду до них тими стежками,
Де при дорозі здавна ліг
Великий непорушний камінь….
+++
ГО ПАЛЫ ИРТА СТ’ САРТАНА
(в оригіналі)
Го палы ирта ст’ Сартана,
Пу мегаленышка камия.
Т’ аера мэна прощина
‘Н туко-т ту хлыцку т’ лалашия.
Эн гнурызмена ола дъо,
Го та драну ки та, та идъа
Эн топу-м туту акриво,
Хапеца эн х’туко-м н’Патридъа!
Поэну, эсуса сн’ куше,
Драну хая хундро дъо эна.
Агнорса го ато ту шэ,
Тъагмаста, шашипса ки пемна!
Листопад, 1970
У 1976 і 1979 роках у видавництвах «Донбас» і «Молодь» вийшли друком поетичні збірки Л.Кір’якова українською мовою «Завжди в дорозі» і «Травнева пісня». Деякі з тих перекладів увійшли і до цієї збірки.
СНІЖИНКИ ЛЕТЯТЬ
(в перекладі І.Савича)
Зоринки-сніжинки,
Сніжинки-зоринки
Лягають на землю довкола.
Сніжинки, сніжинки,
Як білі пушинки,
Укрили від холоду поле.
Поглянь, подивися,
Ліси одяглися
В киреї сліпучо-пухнасті.
На хати й подвір’я
Насипалось пір’я,
І світ весь – у білому щасті.
+++
ПИТУНЫ ШУНЫЧА
(в оригіналі)
Питуны шуныча,
Питуны шуныча
Ки сахка пилыгны акату.
Тъарис, памбатича,
Тъарис памбатича
Шмос эструсин хлыцка тун пату.
Ту орус-па тмастын,
Ту орус-па тмастын
Ки форсины руха хта шоня.
Та спитя щупахтан,
Та спитя щупахтан
Тъарис-ки, нда спруцка та здоня.
Січень, 1971
+++
СПОГАД
(в перекладі В.Мисика)
Завірюха виє,
Заміта доріжку,
Втомлений, у хаті
Сплю на теплім ліжку.
І зненацька бачу
Свою неню добру,
Що мені небавом
Поправляє ковдру.
………………………………
- Я вже виріс, мамо,
В мене сніг в волоссі.
- Та для мене, чую,
Ти дитина й досі…
+++
МАНА
(«Спогад» в оригіналі)
Шмос, аяз кискинку,
Бран ачувлаймену…
Ас та хлыцка руха
Тьмуми ганахдзменус.
…Гнэфса ки тъагмаста,
Сахныфта апану-м
Эщипсин, щупаз-ме
Кардъакуцку-м мана.
……………………………….
-Тими, мана, мкуцкус,
Чаля эху, дра си.
-Олу эна ст’ мана-с
Пемныс пал бала си.
Пемныс пал бала си.
Січень, 1973
Павло Саравас писав вірші новогрецькою, українською та російською мовами.
КОБЗАРЕВІ
(в авторському перекладі)
Минають дні, течуть століття,
Дрібне, мов сон, зникає вмить…
До тебе ж кожне серце в світі
Любов’ю вічною горить.
В часи лихі, в той вік жорстокий,
Твій гнівний голос пролунав.
Ні, не покора в нім, не спокій:
-Кайдани рвіте! – закликав.
……………………………………………..
Минають дні…
Всесильним словом
Ти простір переміг і час.
В сім’ї великій, вольній, новій
Ти вічно рідний, наш Тарас!
Березень, 1964
+++
ЛЕСІ УКРАЇНЦІ
(в перекладі М.Чхана)
Тягнулася до сонця не билинка,
Забута долею в нічній імлі,-
Зіходила світанно Українка,
Провісниця нового на землі.
…………………………………………..
Лукава доля квіти не стелила:
Ти з бою брала кожен крок новий.
Поезій мужніх невичерпана сила –
Лагідний спів, червоний грозовій.
Ти сіяла розумне, добре, вічне –
Збираєм врожаї ми знов і знов…
За подвиг твій титанно-поетичний
Тобі всесвітня шана і любов.
Лютий, 1971
Вірші Д.Папуша часто перекладала його дочка, поетеса А.Папуш, яка пише вірші українською і російською мовами. Читаємо її переклад вірша.
ПЕРЕД ГРОЗОЮ
Щось ніби серце стискує мені.
Все важче й важче дихати легеням.
З чола збігають, скочуються вниз
Краплини поту на траву зелену.
Думки неспішно юрмляться в політ,
І ніби не в мені вони, а поряд.
Непевно я ступаю по землі,
Мов після подорожей морем.
…………………………………………………
Птахи злітаються поближче до житла.
Земля чека. Два хмаровища сині
З-за обрію – гігантських два крила.
Ще не гримить. Але гроза вже плине.
Серпень, 1975
+++
ШОВКОВИЦЯ
(в перекладі М.Чхана)
Шовковицю колись я посадив.
І розрослась. І стало якось тісно.
Зрубати? Так стає не по собі,
Немов свою самому вбити пісню.
……………………………………………..
Ні, не візьму такий на себе гріх:
Укоротити дітям їхню втіху…
І чим чорніші губи й руки в них,
Тим на душі світлішає від сміху.
Липень, 1974
В.Бахтаров був одним з наймолодших післявоєнних поетів. Він писав прості та мудрі вірші про матір, про рідну землю, про рідну мову…
ЕЛЕГІЯ
(в перекладі І.Савича)
Стрімкі тополі, дзеркалом криниця,
Сповитий зеленню мій світлий дім,
Сузір’я сальвій, канни-вогняниці,
Вгорі хмарини, як легенький дим.
………………………………………………..
В моєму серці радісне тремтіння.
О, як милуюсь я селом ясним!
І раптом в згадці випливає тінню
Моє дитинство у роки війни.
Ой ті літа! У снах блукає полем,
Збираю почорнілі колоски.
Над хлопцем босоногим, напівголим
Осінній дощ, од сліз моїх гіркий…
Липень, 1975
+++
Я ПОЛЕМ ЙШОВ
(в перекладі А.Папуш)
Я полем йшов. Замилувавсь
Чудесним пагорбом у квітах:
Могила древня степова
Мов килимом живим укрита!
Стою і, ніби в дивнім сні,
П’ю з джерела цілющу воду!
Так зір причарував мені
Куточок рідної природи!…
Травень, 1976
Талановитий поет Г.Данченко-Меотіс пише вірші румейською, російською та українською мовами.
СПРАГА
(в авторському перекладі)
Я йшов, хитаючись від спраги,
Схиливши стомлене чоло,
І серед пагорбів засмаглих
Шукав прозоре джерело.
І думав, скінчиться дорога
З вагою роздумів сумних.
Змарнілий, питиму вологу –
Цілющий сік з грудей земних.
І там, де спека панувала,
Поринув геть у небуття.
Земля, гойдаючи, вливала
В безсилу плоть своє життя.
І я обняв її, як матір,
Стару, турботливу таку,
Поклавши на зелену скатерть
Свою палаючу щоку…
Вересень, 1972
+++
МАТЕРІ
(в перекладі В.Забаштанського)
Пригадую: руки ласкаві
Гойдали колись мої сни…
Тепер мої дні, мої справи
Теплом зігрівають вони.
Нічим за турботу велику
Не зможу віддячить ачей,-
Тепло молоде це довіку,
Мов світло, несу до людей.
+++
МАНАМУ
(в оригіналі)
Тъимута та хлицка-с та шеря,
Пу, м кунизан катъа фора,
Фта тора-па хлянун та мерсим,
С та зорям-па фернун хара,
Го улум т’ зои атут хрома
Мит тыпта-па дъе тъа т’ плирос,
Фто т’ хлядъа, пу дъе ксерь ерома,
С тон козмос тъа т’ таг, сан т’ фос.
Лютий, 1969
Олімпіада ХАДЖИНОВА.