16 лютого – День пам’яті Митрополита Ігнатія – святого засновника Маріуполя

Мирське ім’я святого Ігнатія – Ιάκωβος Γοζαδίνος. Він народився на грецькому острові Фермія в 1715 році в знатній сім’ї.

Виховувався на Афоні, де раніше прийняв чернецтво один з його родичів, а потім і він сам. Потім Ігнатія висвятили на священика. Пізніше він став єпископом, потім – архієпископом і був призначений членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі.

У 1769 році став митрополитом Готфським і Кефайським.

У квітні 1771 митрополит Ігнатій приїхав до Криму, де оселився в Успенському скиту, неподалік від селища Маріамполь, де тоді розташовувалася митрополича резиденція. Видається, що Константинопольський патріархат мав чітку стратегію щодо України в той час і українські священники тяжіли до своєї церкви-матері.

Цікаво, що митрополит Готфський і Кефайський висвячував окремих панотців з лівобережної козацької Гетьманщини. Зокрема, зберіглася грамота від 23 квітня 1774 року, видана в «почитаемом монастирі Святого й славного великомученика Георгія, что в стране Балуклавінской» митрополитом Готійським і Кафійським Ігнатієм уродженцю міста Кобеляк Герасиму Лебедю.

Завдяки документу кримськотатарською мовою, опублікованому істориком та етнографом, першим дослідником історії греків Приазов’я Феоктистом Хартахаєм, відомі імена і роки правління всіх митрополитів Готії та Кафи. Це Мефодій — з 15 листопада 1673 р., Неофіт — з 13 травня 1680 р., Макарій — з 21 червня 1707 р., Парфеній — з 23 грудня 1710 р., Гедеон — з 25 листопада 1725 року. Останнім митрополитом став Ігнатій (Гозадінос), який прибув на кафедру в квітні 1771 року.

Прибуття Ігнатія до митрополії збіглося з розпалом чергової російсько-турецької війни. Османська влада, вважаючи християн прихильниками свого ворога, переслідувала їх. Дійшло до того, що митрополит змушений був переховуватися. Зрештою, це підштовхнуло його до співпраці з російською церквою.

У 1779-1780 роках православні християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північні берега Азовського моря. Владика Ігнатій опікувався паствою, особисто вибирав місця для поселення.

У серпні 1780 владика Ігнатій, разом зі священиками та віруючими, всього – близько трьох тисяч осіб, оселилися на місці, яке потім стало називатися Маріуполь.

Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року. Його поховали праворуч від іконостасу в соборі святого Харлампа. Примітно, що владика був похований за східним звичаєм – сидячи в кріслі.

Після смерті в 1786-му митрополита Ігнатія Митрополія Готії та Кафи була ліквідована російським урядом, а її територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Юридично це сталося 1788 року.

У Криму Свято-Георгіївський монастир (Фіолент) аж до 1794 року залишався останнім оплотом Константинопольського патріархату, але зрештою грецькі ченці змушені були покинути монастир, навідріз відмовившись перейти в підпорядкування російської православної церкви.