Історія Єгера на псевдо “Хард” – етнічного грека родом з Донеччини

“Моя мама – з урумського села, а батько – з румейського. До речі, моя бабуся, етнічна росіянка, після одруження була вимушена вивчити румейську мову, бо в селі ніхто між собою не розмовляв російською чи українською. Але часи змінилися, моє покоління вже майже не розмовляє і не знає мови предків”.

“Хард” додає, що жив у російськомовному середовищі, а до росії ставився як до братньої держави, допоки в 2014 році не побачив справжнє обличчя “руского міра”:

“Я розумів, що кожен, хто працює на окупованій території, постане перед вибором – або сплачувати податки сепаратистам, або втратити бізнес. Так і трапилось – компанія, в якій я працюю, втратила всі активи в ОРДЛО. На той момент мене вже перевели працювати в Запоріжжя, а потім – до Києва”.

Чоловік ніколи не мав труднощів у спілкуванні українською, і тим більше, переходити на державну його ніхто не примушував – це був свідомий вибір:

“Спочатку бекав-мекав, часто проскакували русизми, але я не бачив у цьому проблеми. І зараз вже спілкуюсь вільно”.

Коли почалася повномасштабна неприкрита агресія росії, “Хард” був приголомшений:

“Отак нахабно, дивлячись в очі, заявляти, що ми бомбимо українські міста, щоб “врятувати російськомовне населення”… Російськомовне населення було в Маріуполі – і вже нема Маріуполя. До речі, місто засноване греками і було центром грецької спільноти в Україні”.

Єгер повернувся на рідну Донеччину зі зброєю в руках, щоб звільнити її від окупантів. Каже, що треба чимшвидше вигнати рашистів, бо має ще багато планів:

“Продовжу будувати кар’єру, куплю квартиру в Києві, і працюватимемо з дружиною над збільшенням грецько-української сім’ї”.

Служба зв’язків з громадськістю 68 окрема єгерська бригад