Переплетені долі

Великий син України Тарас Григорович Шевченко народився  весною, яка приносить оновлення в наші душі та серця. Тому весь  березень у Мангушській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Донецької області  проходив під знаком вшанування Кобзаря. Так співпало, що підсумком став урочистий захід , який  відбувся   23 березня, напередодні великого свята грецького народу – Дня національного відродження Греції, яке відзначається 25 березня. Саме в цей день у 1821 році Греція здобула свободу від 400-літнього османського панування.

  Великий наш Кобзар і далека Греція… Всім відомий той факт, що на території Мангушського району, у Маріуполі та інших районах області компактно проживає велика кількість греків-переселенців з Криму. Кілька століть вони у мирі  і дружбі з українцями будують своє життя, переплітаються  у сім’ях родовідним корінням. Тому у нас уже спільні радощі й печалі, успіхи, досягнення, подвиги, святині та історія. І наш Великий Кобзар давно став  життєдайною річкою, яка навіки єднає наші народи.

У цьому році  в літературному житті нашого краю сталася значна подія: за сприянням Федерації грецьких товариств України вийшов з друку  «Кобзар» Т.Г.Шевченка в перекладі на мову греків-урумів.  Презентація саме цього видання відбулася у Мангушській ЗОШ №2.  Автор перекладу – Валерій Іванович Кіор, відомий поет, перекладач, учений, член Національної Спілки письменників України.

«Не бажаю золотої середини, бентежу сіру буденність!» – це рядки одного з віршів В. Кіора. Вони якнайкраще відображають суть його поезії . Автор пише про любов і щастя, про вірність, про миттєве і вічне. Його віршам належить особлива виразність у поєднанні з чуттям міри, ліризм і своя неповторна інтонація. У поезіях можна почути біль і тривогу, роздуми про минуле та майбутнє рідного краю. «Не мыслю Приазовье без Киора, как он себя не мыслит без него»,- так одного разу висловився про Кіора товариш по  перу Анатолій Ричагов. Мабуть, ці слова якнайкраще характеризують Валерія Івановича як патріота своєї малої Батьківщини, якому не байдужа доля народу, його цінностей, мови, звичаїв, обрядів, мистецтва.

Валерій Кіор першим із сучасних авторів почав писати рідним урумським діалектом. Його по праву вважають основоположником сучасної урумської літератури. Твори талановитого поета  родом із Старого  Криму були перекладені українською, грузинською, турецькою,узбецькою та новогрецькою мовами. Завдяки винятковому перекладацькому дару Валерія Кіора  на урумській мові зазвучали вірші Великого Кобзаря.

Біля витоків шевченкознавства на мові приазовських греків стояв Феоктист Хартахай, який був близько знайомий з Т.Шевченком,під його керівництвом вивчав українську мову.  Спроби перекласти вірші Великого Кобзаря на урумську та румейську мови були ще у 90-і роки.  Шевченко став рідним для Леонтія  Кір’якова,  репресованого Георгія Костоправа, Антона Шапурми, Григорія Меотіса,  Доната Патрічі, Валерія  Кіора.

Резонансним став переклад Валерія Кіора «Кобзаря»  Тараса Шевченка  урумською мовою в літературному житті нашого краю. Голова Донецької організації Національної Спілки письменників України  Павло Кущ повідомив, що обласна організація НСПУ виходить з ініціативою висунути  цю творчу роботу на здобуття щорічної премії ім. М. Рильського «за кращий переклад».

У актовій залі була розгорнута книжкова виставка про  історію переселення греків у Приазов’я, їх самобутню  культуру. Символічним було  поєднання  творчості Т.Г.Шевченка  з літературними надбаннями  відомих людей нашого краю.

Презентація «Кобзаря» на  мові  греків – урумів викликала неабияку зацікавленість у школярів та представників громадськості. Приємно було чути, як українською та урумською мовами зазвучали безсмертні твори. Учні продекламували  з натхненням «Думи мої, думи мої»  (Владислав Джеломанов), «До Основ’яненка» (Кравченко Аліна), «Іван Підкова» (Анна Арабаджі), «Тополя» (Віталій Мацука),  «Катерина» (Мурзова  Катерина, Смола Анастасія, Кабакова Ольга, Хаджинова Афіна). З великою увагою гості та учні подивилися інсценізацію твору «Мар’яна – черниця».

Бурхливими оплесками вітали учні виступ  ветеранів Мурзи Світлани  Мефодіївни  та Алферімової  Варвари  Кузьмівни, які зворушливо виконали кілька пісень на урумській мові.

Не обійшлося  й без сюрпризів. До ведучої підійшов п’ятирічний хлопчик і спитав: «А я буду читати вірш?» Це був Дмитрик Хортик, який прийшов з мамою. По-дитячому  емоційно він  продекламував  вірш «Мені тринадцятий минало», чим викликав бурхливі оплески.

На святковий захід були запрошені  вчитель – ветеран Джансиз Світлана Дмитрівна, ветеран праці, учасник Великої Вітчизняної війни Курпе Наталія Дем’янівна та секретар Мангушського районного товариства греків Тосхопаран Валентина Володимирівна. До присутніх вони звернулися на  рідному  урумському діалекті з синхронним перекладом . Підкреслювали те, як важливо знати історію, берегти  надбане століттями  нашими предками, не відриватись від коренів та плекати любов до своєї Батьківщини. Життєвим кредом   для кожного з нас повинні стати напутні слова Валентини Володимирівни Тосхопаран: «Ви – гілки  одного могутнього дерева, тому повинні триматися разом і берегти надбання своїх дідів. Тільки тоді  будете непереможними».

Директор школи  Терстуях Світлана Іванівна подякувала  ветеранам   за  плідну роботу. Присутнім та гостям запам’ятаються  її слова: «Ви – берегині грецької мови, культури, ентузіасти, що докладають великих зусиль, щоб не зникли безслідно золоті зерна, засіяні нашими предками у благодатному Приазовському краї. Поки є такі патріоти та краєзнавці, наша молодь матиме від кого прийняти естафету».

       Голова Мангушського  селищного товариства греків     

  Терстуях  С.І.