Піріфта́рь – традиційний головний убір надазовських грекинь.
Цей головний убір носили заміжні жінки, а передавався він у спадок від матері до доньки, іноді – від свекрухи до невістки.
Піріфтарь представляє собою довгу (бл. 1,5-2 м) шовкову хустину з витканим краєм. Один край кріпиться на голові жінки, оповиває голову і шию, а потім спускається вздовж спини до пояса, де кріпиться за допомогою заколки (камь) або шпильки (карфі́).
Зазвичай, жінка оздоблювала піріфтарь прикрасами:
– хайня́рь (букв. вуздечка) – довга стрічка, оздоблена перлом, золотою вишивкою, яка облягає підборіддя і щоки, кріпиться на біля скронь;
– зулу́фя (букв. скроні) – парні металеві підвіски, які кріпляться біля скронь;
– джінджірі́ль (букв. ланцюжок) – металева брошка, яка кріпиться шпилькою на маківці, зі звисаючими до чола ланцюжками.
Ще одним головним убором, який, як і піріфтарь, вдягали по святах і визначних життєвих подіях, це пош – велика шовкова хустина з бахромою (куро́ша) та китицями (піску́ля) по краях.
Повсякденно дівчата і жінки вдягали хустини (чяба́ря), які оздоблювали різноманітними вишивками.
Крім того, існувала прикраса ві́ца (букв. кнут), яку дівчата вплітали в косу.
Микола АХБАШ.