Як греки Ялти і Урзуфа готувались до Великого посту і весни

Традиційно триває підготовка протягом кількох тижнів, що передують початку посту. Підготовка, перш за все, полягає в духовному вдосконаленні. Проте окремої уваги заслуговують два тижні, які безпосередньо передують початку Великого поста:

– перший тиждень має назву Апукрє́ясь (пор. з новогр. Απόκριες – «без м’яса»);

– другий – Тирі́тик вдъума́дъа (букв. сирний тиждень).

Протягом цього тижня прийнято готувати виключно м’ясні страви. Особливо популярні цього тижня чебуреки надазовських греків – чірчі́ря (інші назви турто́пла, пунди́я).

Традиція вживати протягом тижня велику кількість м’ясних страв пов’язана з тим, що невдовзі настане Великий пост, коли протягом цілих сорока днів християни мають утримуватися від вживання м’яса, яєць і молочних продуктів.

Цього тижня також існувала традиція ходіння ряджених (румейськ. джяма́ля). Кілька молодих людей, намагаючись замаскуватися, мастили обличчя сажею, одягали незграбний одяг і т.ін. Так вони обходили сусідські оселі в супроводі музики і танців. Ряджені обов’язково заглядали до амбарів, “перевіряючи” готовність господарів до початку посівних робіт.

Після ходіння ряджених у центрі села влаштовувались гуляння, де збиралась молодь.

Сирний тиждень безпосередньо передує настанню Великого поста, отже, співпадає із святкуванням українцями Масляниці.

Хоча пост ще не розпочався, вживати м’ясо вже неможна. Але увесь тиждень рясно їдять молочні продукти, яйця і рибу. Особливою популярністю протягом цього тижня користуються страви з використанням сиру (румейськ. тирі́) та сметани (румейськ. умо́). Однією з улюблених страв є вареники (румейск. бура́тя) з сиром і сметаною.

Якщо господиня встигає до цього часу виростити на підвіконні цибулю, то також готують конверти з сиром і зеленою цибулею (румейск. плако́пс).

На сирний тиждень раніше існував ще один звичай серед незаміжніх дівчат і неодружених парубків. Засватані та одружені в цьому дійстві участі не брали, оскільки він виступає своєрідним засудженням безшлюбності.

Так, кілька дівчат збирались в одному з будинків, готували салама́дъь (відварені шматочки тіста у формі бантиків) із цукром, карамельками, горіхами і под. На обід дівчата запрошували хлопців, щоб пригостити цими бантиками.

І от коли хлопці сиділи за столом, дівчата мали непомітно прив’язати ногу одного або кількох хлопців до ніжки столу стрічкою.

Щоб зняти цю стрічку хлопець повинен був “викупити” ногу, поклавши невелику суму грошей на блюдце.

Ці два тижня вважаються завершальними в зимовому циклі свят. Після настає 40-денний піст, а також починались весняні польові роботи, до закінчення яких заборонялось смажити їжу на сковорідці. Та і великих гулянь до самої Пасхи (румейськ. Ба́сха) не передбачається.