Пісенний фольклор греків Надазов’я

Існує декілька жанрів народних пісень: історичні, родинно-побутові, календарно-обрядові. Історичні пісні розповідають про події,які випали на долю грецького народу.

Одна з історичних пісень – плач про падіння Константинополя. В ній яскраво виражені релігійні мотиви:Богородиця, херувими, архангели,пісня починається зі слів «Дзвонять дзвони у Святій Софії», описується богослужіння: «співають Аліллую, читають Святе Євангеліє», лунає заклик до молитви. Провідним мотивом є почуття глибоко жалю з приводу захоплення Константинополя османами. На настрій пісні вказують слова : «плаче Владичиця», «плаче небо», «яке лихо», «немовби від цього дня ми всі померли». У пісні є також заклик до боротьби :«дайте змогу народові, щоб він озброїв військо». Художніми засобами цієї пісні є повтори (Радуйся,Владичице. плаче Владичиця), риторичні запитання (І як там тепер чути крики турків?).Ця пісня була опублікована та перекладена Тетяною Чернишовою у 1960 році.

Ще одним зразком є пісня про героя Константина. За сюжетом пісні він зїдає вісімнадцять гусаків та засинає міцним сном. Василевс посилає за ним тисячу, потім дві тисячі солдат,та вони не можуть його розбудити. Вони звязали його, але він не боявся ні василевса, ні архонта. Єдиним його страхом було те, що Константина побачить звязаним його кохана дівчина.Ця пісня є зразком богатирських пісень, що побутували на приазовських землях. У 1973 році вона була опублікована у збірнику Едуарда Валентиновича Хаджинова.

Ще одна історична пісня – «Сон Діма». Вона була опублікована ще в 1825 році у книзі М. Гнедича. Ця пісня – про Димітрія, капітана Клефшова. Його підстерігали і хотіли вбити, друзі його про це попереджали та радили йому перевдягнутися, але він не дослухався до них. Вороги вбили його неочікувано. Але зміст пісні – це його сон. Художніми засобами пісні є епітети (криваві зорі, потьмяніле небо),олюднення тварин.

До історичних пісень належить і пісня «Е,маре,ялан дуня» (О, безкрайній світе.). Ця пісня розповідає про важке життя греків. Перші рядки «Вай заманя кі тірус» – такі часи, тобто це розповідь про важкий час. Настрій пісні – меланхолійний, елегійний.

Ще одна пісня,яка належить до історичних пісень – «Тармені йос» (Селянський син), що була записана в селі Чермалик. Її записав фольклорист М.Гайдай у 30-тих роках за допомогою фонетичного правопису, створеного на основі грецького алфавіту. У ній розповідається про селянського сина, що пас худобу та доньку архонта. Перший рядок «Τ αρμενι γιος καφκατινυν» повторюється рефреном. До художніх засобів належать : анафора (Γο βασιλεία на початку рядків повторюється двічі), повтори.

Про падіння Константинополя розповідає також пісня «Трапези трагодъ». Вона була записана у двох варіантах – у селах Велика та Нова Каракуба. На початку пісні в обох варіантах розповідається про якогось румейського царя, який був нечестивцем, що в’їхав на коні до церкви та проколов списом просфору. За це Господь покарав його царство, яке завоювали турки. До художніх засобів пісні належать повтори. Цікавим фактом щодо цієї пісні є те, що новокаракубський варіант пісні містить фрагмент з програмного гімну, написаного Рігасом Фереосом наприкінці ХVIII століття. Його пісні були розповсюджені у XIX столітті на Балканах та Причорноморї, тому вони могли проникнути до приазовських греків.

Джерела :

1 Хаджинов Е.В Збірник фольклора греків Приазов’я.-М.: 1973.-С.5

2 Ольга Гулая. Греки північного Приазов’я: історичний аспект дослідження фольклорної та жанрової традиції у ХХ столітті//Схід, 2004.-№3(61).

3 Хаджинов Е.В. З історії фольклору Південного Донбасу//Народна творчість те етнографія, 1976.-№3.-с.102-105

4 Чернишова Т.М. Про грецький фольклор на Україні//Народна творчість та етнографія, 1960.- №4.-с.97-103

Матеріал підготувала Уляна Карцелюба