“МИСТЕЦТВО ЗАЛИШИТЬСЯ В ЧАСІ Й ПАМ’ЯТІ ЛЮДЕЙ”

«Мистецтво залишиться в часі й пам’яті людей»

Автор цих слів — відомий український художник грецького походження Володимир ХАРАКОЗ.

Народився Володимир Вікторович у Маріуполі 20 січня 1949 року в родині учасника Другої світової війни, бухгалтера заводу медичного обладнання і робітниці, сім’я якої приїхала з Миколаївської області на будівництво заводу «Азовсталь». Потяг до малювання був з дитинства, але для подальшого розвитку не було умов — родина мешкала в старій частині міста. Після закінчення школи Володимир вступає до металургійного технікуму, а після його закінчення – до металургійного інституту. Але думки про пошук свого місця в житті не покидають його. Образотворче мистецтво приваблює все сильніше. Врешті-решт творче покликання, бажання професійного самовдосконалення та здійснення своїх давніх мрій, надання можливості власному таланту для самовираження – все це разом призвело до рішучих змін: на початку 70-х років минулого століття Володимир залишає інститут та їде до міста Іваново, де поступає в художнє училище, щоб отримати фах художника-оформлювача. Роки навчання, «входу» в професію, можливість їздити до Москви й Ленінграду, відвідування музеїв і виставок багато чому навчили художника-початківця, який у 1975 році закінчив училище.

«За радянських часів художник, в силу панівної на той час ідеології, не мав можливості виразити своє світосприйняття, все те підсвідоме, що, на думку західних філософів, проявляється саме в мистецтві. Приходилось писати все зрозуміле та доступне для радянської людини того часу, те, що підходило під ідеологію», – згадує художник, душа якого потребувала передусім свободи самовираження у творчості. Саме з цієї причини у 1977 році він їде до Таллінна і поступає в Естонський державний художній інститут на архітектурний факультет на відділення «Оформлення та дизайн інтер’єру».

Безумовно, в Естонії, в Таллінні, в інституті були зовсім інші ідеологічні настрої та установки щодо культури й мистецтва. Саме життя і навчання в цьому місті зіграло неабияку роль у формуванні митця, його художніх смаків, творчих поглядів, власного стилю. Після закінчення інституту у 1983 році за направленням Володимир працює у м. Виру, де його дуже добре зустріли, навіть квартиру дали. Але прийшлось повертатися додому, до Маріуполя, де чекала дружина з маленьким сином.

Перебудова, яка з 1985 року охопила всю країну, неначе відкрила шлюзи для митців усіх напрямків. Не обійшло це і Маріуполь, де було створено творче об’єднання художників «Маріуполь-87», до якого, крім Володимира Харакоза, увійшли такі ж молоді, завзяті й талановиті майстри пензля — С.Баранник, О.Бондаренко, Т.Лисенко, А. Манохін, В.Махотін, В.Чапні та інші. Представлені ними нові твори відразу привернули увагу повною відсутністю ознак соціалістичного реалізму, без яких неможливо було й уявити образотворче мистецтво того часу. Ніякої ідеології, тільки свобода самовираження — в кольорах, в композиції, в образах, в ідеях. Це було абсолютно незнайоме, неочікуване і надто цікаве явище, яке виявило значний злет художнього життя міста. А пізніше виникла група «ХАРБАРБОНД», яку створили художники В.Харакоз, С.Баранник та О.Бондаренко.

Наприкінці 1980-х років Володимир Харакоз потрапляє на історичну батьківщину. Греція вражає кожного, а тим більше художника, і, безумовно, це знайшло своє відображення в творчості митця. Художник багато працює, бере участь у чисельних міських, обласних і всеукраїнських виставках, міжнародних симпозіумах та артфестивалях.

Його картини з першого погляду непрості для сприйняття пересічного глядача. Але разом із художником ви поринете в сутність його думок, у світ незвичних уявлень, в марево потаємних бажань. Це абстракція? Так. Це авангард? Так! А ще це талановито, красиво і дуже часто привабливо-неосяжно.

Твори митця зберігаються в музеях і приватних колекціях України, Греції, Італії, Литві, Росії, Фінляндії, Франції, Канади й США.

У 2019 році Володимиру Харакозу присвоєно почесне звання Заслуженого художника України. Сьогодні за сімейними обставинами він мешкає у місті Конотопі, де продовжує розкривати таємниці такої прекрасної триєдиності — Світ, Людина і Мистецтво.

Галина ЧУМАК,
голова ГО “Ліга грецьких митців “ГАЛАТЕЯ”,
старший науковий співробітник
Національного художнього музею України,
заслужений працівник культури України.