Ніякі високі цілі не виправдають звірство і злочин

Сьогодні греки в усіх куточках світу оплакують понтійське еллінство, геноцид понтійських греків. Прапори приспускаються на згадку про геноцид понтійських греків в Туреччині після розпаду Османської імперії, вчинений младотурками Кемаля. 20 ст. залишило непростий спадок: поруч із творами високого модернізму в ньому чорна історія геноцидів.

Наша сучасність показує, що люди загалом нічому не вчаться. Просто погляньте на російських інтелектуалів, які звинувачують зараз українців у віктимізації, бажаючи переконати себе і світ у…не знаю, необхідності їхньої країни, країни, власній необхідності як тих, хто породжує смисли (які породжуються, як правило, в Принстоні, а не в Пензі, звісно, це грубе спрощення, але наразі це так). Хоча є ті, хто обрав мовчання, чи йде шляхом усвідомлення та боротьби/допомоги Україні. Одночасно є обнадійлива річ: людство можна (і треба) навчити. І, маю надію, потроху воно вчиться.

Грецько-турецькі стосунки в 19-20 ст. були дуже складними. У цей самий день в Туреччині святкують Свято молоді, тих, хто захистив Вітчизну. Однак коли кров невинних заплямовує руки, ніякі високі цілі не виправдають звірство і злочин. Геноцид понтійців і вірмен і досі не визнає офіційна влада. Це стає зручним способом боротьби з дисидентами. Кожен, хто не має сил миритися з ганьбою мовчання, стає підсудним.

Хотілося б вірити, що, як писав Й.Сеферис, звертаючися до кожного з нас:
…Із цього сну ти маєш виринути,
з цієї нагаєм посіченої шкіри.

Αιώνια μνήμη στους άδικα χαμένους!

Андрій САВЕНКО