Фольклор та література греків Надазов’я

Загальновідомий факт, що фольклор є джерелом натхнення для письменників.

У своїх творах вони використовують народні мотиви та змальовують життя відомих народних співців.

Основоположник румейської літератури Георгій Антонович Костоправ написав поему «Леонтій Хонагбей» про життя рапсода Леонтія(Леона) Хонагбея. У творі розкривається становлення співця на тлі тодішніх соціальних умов. Сам текст починається з того, що молодий поет, який працює в місті, приїздить до села та зустрічає там дядька Йорку, що згадує свою молодість та каже про багатьох померлих друзів юності, серед яких – Леонтій Хонагбей. У творі йде розповідь про те, що Леон був сиротою та батраком у багатого селянина. Змалечку він любив складати пісні. Леон закохується у вродливу дівчину Марію Кошкош, вони таємно зустрічаються вечорами, мріють про щасливу осінь, коли вони одружаться.

У молодого талановитого Леона був сильний ворог – багатій Лафазан. Він замислив зло для нього – вирішив одружити свого сина Бориса з Марією Кошкош. Коли засилав сватів до родини Кошкош, то намовив найсильніших хлопців побити Хонагбея, щоб той нічого не дізнався. Батько Марії, Антон Кошкош, погодився на шлюб Леонтія та Марії. Зрештою Леон дізнався про підступний вчинок Лафазана. Щоб завдати Леону ще більших душевних мук, Лафазан запросив Хонагбея співати на святкуванні заручин Марії та Бориса. Леонтій погодився на це лише заради того, щоб побачити Марію. Він співає сумну прощальну пісню, у якій все-таки висловлювала надія на перемогу справедливості. Зрештою він пішов на заробітки на Кубань.

Прощальна пісня Леона написана самим Костоправом. У ній чітко простежуються мотиви народних тужливих пісень про розлуку з коханою. Також у пісні висловлено незадоволення щодо соціальної нерівності, яка стоїть на заваді коханню: «Багаті і бідні ніколи не породичаються». У характеристиці Бориса Лафазана автор використовує прислів’я : «Анду капік ахмах-па зис» ( З грошима можна жити нерозумним).

Казка Георгія Костоправа «Парамітъ я ту лику кі я ту алепу» (Казка про вовка та зайця) написана на мотив народних казок про тварин. Зачин казки традиційний для народних казок, не вказується чітке місце та час дії, в образах тварин простежуються людські риси.
Фольклорні мотиви наявні й у творчості Антона Амвросійовича Шапурми.

Вони простежуються в казках: «Ката кі Аслан» (Кішка та Лев), «Саранда псемата» (Сорок побрехеньок), «Чубанус кі Ликус» (Пастух та Вовк).

Народною творчістю при створенні своїх поезій надихався і Федір Шебаніц. Фольклорні мотиви помітні в його поезії (пісні) «Та хроня пернун» (Роки минають), що розповідає про швидкоплинність часу. У театральній трагедії Шебаніца «Зісму ту фліпсі» (Печаль життя) герой на ім’я Харітус співає народну пісню  «Вай, курциц, курциц», додаючи до неї свою кінцівку.

Мотиви народної творчості простежуються і в поезії Григорія Данченка – Меотіса, визначного румейського поета родом із с. Урзуф. У його віршах, як і у фольклорних творах, оспівується цінність свободи та радість її досягнення.

Джерела :

1. “Георгий Костоправ. Сочинения”

2. “Антон Шапурма. Поэмы, баллады, легенды, сказки, тосты”

3. Григоріс Меотіс.
“Хриси му Меотидъа. Пиимата “