Минулі часи міста Марії: історія у цифрах

Для розселення мешканців кримських міст, територія, виділена для міста, була розділена на шість поселень – безпосередньо сам Маріуполь та п’ять приміських поселень, що увійшли до міста як квартали. Спочатку в місті влаштувалися вихідці з міст Кефе (суч. Феодосія), Гезлев (суч.Євпаторія), Карасу-Базар (суч. Білогірськ), Бахчисарай та Балаклава, а також вихідці із села Маїрум, біля Свято-Успенського монастиря поблизу Бахчисараю.

Першим переписом, до якого потрапили греки після насильницького переселення з Криму, був четвертий перепис населення імперії 1782 року.

Ревізські казки з результатами цього перепису по Маріуполю не знайдені, але по ньому виявлено дуже докладні ревізські казки п’ятого перепису 1795 року.

Аналіз цих даних дозволяє визначити станову структуру населення міста.

Відповідно до чинного тоді станового поділу, греки в місті були поділені на чотири стани; купців, міщан, цеховиків (ремісників) та церковнослужителів. Перепис проводився окремо по кожному стану із зазначенням міських кварталів. Зведені дані у переписі наведено лише за станами, оскільки податки стягувалися залежно від приналежності до того чи іншого стану.

В 1782 3/4 населення міста становили ремісники, а чверть припадала на купців, міщан та церковнослужителів. До 1795 року станова структура зазнала деяких змін. Значно зріс відсоток міщан – з 14% до 33%. У абсолютних цифрах це збільшення становить 468 людина. Ремісники вже становлять 57%, оскільки їхня кількість зменшилася на 751 особу. Стан купців, хоч і зменшився на 10 осіб, частка купецтва у загальній структурі зросла до 9%.

Зниження кількості греків-священиків
пояснюється тим, що Готфейсько-Кефайська єпархія зі смертю митрополита Ігнатія 16 лютого 1786 року припинила своє існування. Через рік, 7 березня 1787 року, було створено Феодосійсько-Маріупольське вікаріатство, до якого увійшли всі церкви грецьких сіл Приазов’я та міста Маріуполя, а у 1799 році всі вони були підпорядковані Катеринославській єпархії.

Ще одним фактором, що вплинув на зміну соціальної структури Маріуполя, є перехід 448 мешканців до інших станів, що склало 17%
від населення 1795 року. Стан міщан значно поповнився за рахунок купців (164 особи) та ремісників (189 осіб).

Залишилося всього два сімейства, які декількома роками раніше надійшли з міщан до купців. Сімейство Кіріяко Миколайовича Попова вступило в купці у 1810 році, а сімейство Юрій Тимофійовича Каракаш — 1812 року.

Зростання промисловості, яка використовує найману працю, вимагало все більшу кількість вільних рук серед міських жителів. Це вело до того, що в Російській імперії в середині XIX століття почалося зникнення ремісничого стану, цеховиків. Так стан цеховиків у восьмому переписі податного населення Маріуполя вже немає.

Все населення поділено на два стани – купців та міщан. Тут слід зазначити різке зростання купецького стану в Маріуполі до 1835 року, яке у відсотковому відношенні (7%) майже
повернулося до рівня 1795 року. За записами ревізської казки 1935 можна стверджувати, що з 1825 року почався перехід міщан до купецтва. Так, із 38 купецьких сімей 1 сім’я вступила в купецтво у 1824 році, 13 сімей у 1825 році,
а решта 24 сім’ї були зараховані до купецтва в наступні роки.

Простежити грецьку складову міста Маріуполя після 1850 року за ревізськими казками неможливо. У жовтні 1852 р. маріупольські греки, згідно з земськими повинностями, були підпорядковані дії загальних законів з усіма жителями Катеринославської губернії.

Джерела:

1. С.Калоєров, А.Гедьо. Приазовcкие церкви греков, вывезенных из Крыма в 1778.

2. М.Макмак

3. Е.Чернов

4. Г. И. Тимошевский. Мариуполь и его окрестности: отчет об учеб. экскурсиях
Мариуп. Александров. гимназии. – Мариуполь : Тип. А. А. Франтова, 1892.