Олександра Проценко-Пічаджи: «Хочу, щоб наші діти прожили більш щасливе життя»
Вона стояла біля витоків створення Федерації грецьких товариств України, займається організацією фестивалів грецької культури «Мега Йорти», активно налагоджує культурні зв’язки з Грецією, країнами Європи. Велику частину часу присвячує співпраці з меценатами та спонсорами для того, щоб діти з Маріуполя та прилеглих районів, в першу чергу, що знаходяться на лінії розмежування, змогли побувати і оздоровитися за кордоном.
У минулий вівторок, 8 січня, керівник Федерації грецьких товариств України, заслужений працівник культури України, педагог і громадський діяч Олександра Проценко-Пічаджи приймала привітання з ювілеєм.
Журналіст «Приазовського робочого» зустрівся з нею і поговорив про життя, мрії і любові.
Хотіла стати агрономом, щоб їздити на мотоциклі
«Я народилася в маленькому селі Кириллівка раніше Володарського, а нині – Нікольського району у 1949 році в грецькій родині звичайних колгоспників, – каже Олександра Пічаджи. – Як розповідали батьки, це був важкий рік і сувора зима. Народилася я вдома, так як неможливо і нема на чому було відвезти маму в лікарню. А пологи приймав папа і 18-річна абсолютно недосвідчена фельдшер, яка тільки закінчила медичне училище».
Маленька Олександра росла, ходила в школу. Вона любила своє село і мріяла залишитися в ньому. Найбільше бажання дитинства – стати агрономом. Адже це була дуже авторитетна людина, яка до того ж їздила на мотоциклі. Це ж романтика – їхати на ньому по полях, вдихаючи свіжий літній вітер, напоєний ароматами дозріваючої пшениці і польової трави!
Вона закінчила школу в сусідньому селі з красивою назвою Афіни, яке в 1954 році перейменували в Зорю. А потім Таганрозький педагогічний інститут і Донецький інститут. Працювала вожатою, потім педагогом, директором школи, була депутатом Маріупольської міськради.
Подвійному прізвищу чверть століття
Багато років Олександра Проценко-Пічаджи співпрацювала з «Приазовським робочим» і подвійним прізвищем зобов’язана журналісту «ПР» Анатолію Балджи.
«Коли ми разом з ним у 1995 році поїхали до Греції на Всесвітній з’їзд греків зарубіжжя, мені треба було виступати, – згадувала Олександра Іванівна. – І Анатолій мені каже: «Твоє прізвище не сприймають як грецьке. Тому будеш Пічаджи-Проценко». Мій виступ прийняли добре і навіть вибрали до президії Всесвітньої ради греків зарубіжжя, керівництво якої складалося з дев’яти чоловік, що представляють периферії – Америки, Європи, Азії та Африки, Австралії. Ми ж входили в периферію Європи».
В кінці 80-х – на початку 90-х років почалося офіційне створення національних громад.
Якось Олександра Проценко-Пічаджи, вже будучи депутатом міськради, побувала в Маріупольському товаристві греків, яке тоді очолював Микола Темір: «Я посиділа, послухала, що обговорюють (а говорили про перейменування вулиць, про необхідність вивчення грецької мови), і вирішила, що мені цікаво цим займатися».
Сьогодні Маріупольське товариство греків – найбільше з усіх грецьких громад Приазов’я, а в самому Приазов’ї проживають близько 85% греків України.
Федерація грецьких товариств України була створена 8 квітня 1995 року, з тих пір нею беззмінно керує Олександра Проценко-Пічаджи.
Україна – моя любов
У розмові ми знову повертаємося до особистого життя. «Я вдячна долі за те, що на моєму життєвому шляху зустрілася така людина, як мій чоловік, – розповіла вона. – І, коли мені бабуся говорила, мовляв, як так можна вийти заміж не за грека (тоді в селах намагалися дотримуватися звичаю виходити заміж і одружуватися на представниках своєї національності), я відповідала, що за грека не піду. І жартувала: вони всі люблять жінок і гуляти.
З Володею я познайомилася, коли він приїхав в нашу школу як шеф від меткомбінату імені Ілліча, а я тоді була вожатою. Так ми дошефствовалісь, що одружилися. Прожили з ним майже 44 роки. Йому складно було зі мною: то я будую школу, то зустрічаю і проводжаю делегації, то вирушаю у відрядження за кордон. І він ніколи мене не дорікнув, розумів і підтримував. У нас – чудові діти і п’ять онуків.
Олександр ПАНКОВ,
фото автора.