Історія однієї пісні: «Стафіло» («Виноград»)

Молдавська народна пісня. Переведена на румейську мову (ялтинсько-урзуфський діалект) чудовим українським поетом грецького походження, «греком, який писав українською», Дмитром Лазаровичем Демерджи.

Шкода, що ім’я його зараз не відомо широкому колу читачів. Це була людина, нескінченно закохана у свій рідний край – Приазов’є, оспівав у своїх віршах, як ніхто інший, наше Азовське море. Він – один із кращих поетів-мариністів. Українською мовою володів філігранно, глибоко відчував її поетичність і красу.

Дружив з Олесем Гончаром, який був у Д.Л.Демерджи в гостях на його дачі на березі Азовського моря в Ялті у 1957 р. Тут О.Гончар працював над своїм романом «Людина і зброя». Багато сторінок роману присвячені Ялті і подіям перших днів війни, що відбувалися в нашому селищі. О.Гончар називав наш край «Степова Еллада».

Одна зі сторін творчості Д.Л.Демерджи – переклади з румейської та на румейську. Їх багато. Пісня «Стафіло» («Виноград») в перекладі Д.Л.Демерджи так полюбилася ялтинським грекам, що зараз вони вважають її своєю народною піснею.

Пельсім мена мана мія
Насурепс гліка стафіля,
Стафіля д’е соріпса,
монь трагоца хоріпса,

Д’е ксер тіга іврім мена,
міс т бахча агапсім мена,
П’ять, агальсім хурата,
та стафіля хасата.

Кацам місь піс стафілея,
пірим фтос міс т агалея,
Леім лоя кард’іка,
та стафіля пан гліка

Іртам міс т д’иком навлиіца,
го дарну хурсі маніца:
«Стафіля д’е іфрас го,
іфрас акріво габро.

Останні два рядки в куплеті повторюються.

Буквальний (підрядковий) переклад,
щоб було зрозуміло кожне слово.

Послала мене одного разу мати

Щоб я збирала солодкий виноград,

Виноград я не зібрала,

Тільки пісеньку протанцювала.

Не знаю, як він знайшов мене,

на баштані полюбив мене,

обійняв мене так міцно,

що виноград я втратила.

Сіли ми під виноградом,

Він взяв мене в обійми,

Каже мені сердечні слова,

Виноград дуже солодкий.

Ми прийшли до мене у двір,

Я бачу мою матусю;

«Виноград я тобі не принесла,

А привела дорогого зятя».

Марія ТЕРЕНТЬОВА,

смт Ялта.