Коли співає душа румейського народу …

Куди нас новий Мойсей веде,

Де та обітована країна,

І на кого ми залишаємо

Могили предків,

І землю, яку ми плекали

Тисячі років?

 

Багато разів ці слова з поеми Едуарда Хаджинова «Остання батьківщина» у виконанні Ліни Кузьмівни Токарєвої (Мадаліц) розривали гаряче повітря Приазов’я …

Талановита самодіяльна артистка, родом із Сартани, Ліна Кузьмівна з дитинства слухала грецькі та українські пісні у виконанні її батьків. Під ці мелодії вона танцювала, мріючи і уявляючи себе артисткою на сцені. Але в ті далекі часи рідко здійснювалися дитячі мрії. Врешті-решт вона стала інженером-будівельником і за розподілом працювала в Росії, будувала багатоповерхові будинки в Курську. Але її тягнуло на батьківщину. Покинувши обласне місто, роботу і власну велику квартиру, вона повернулася в Маріуполь. У той час – в кінці 60-х років, вже набирав славу фольклорний ансамбль «Сартанські самоцвіти». А мама Ліни Кузьмівни, Раїса Саввічна Мадаліц, була однією з перших його учасниць. Пізніше учасником ансамблю став і її брат Микола Кузьмич Мадаліц. І ось настав час, коли керівник ансамблю Марія Гайтан запросила Ліну Кузьмівну в колектив. Зо два десятки років вона їздила з Лівого берега в Сартану на репетиції, які проводилися, як правило, два рази на тиждень.

Фольклорний колектив виконував не тільки пісні і танці. Талановито і яскраво були розроблені постановки грецького національного весілля і переселення греків з Криму. На цю тему в свій час фольклорист Е. Хаджинов написав згадану вище поему «Остання батьківщина». Сартанський поет Д. Папуш перевів її на румейську мову. Ця поема органічно вписалася в постановку переселення у виконанні Ліни Кузьмівни. Прекрасно володіючи рідною мовою і манерою виконання національних пісень, вона вибрала варіант виконання поеми в манері грецького плачу. Відповідав темі і її зовнішній образ. Поява на сцені немолодої гречанки, одягненої в традиційний траурний одяг, відразу захоплювало увагу глядачів. Її виконання було приголомшливим і емоційним. Слухаючи цю трагічну історію, присутні не приховували своїх емоцій. Вони плакали, співпереживаючи своїм далеким предкам, їх горю і безвиході: греки навіки покидали свою улюблену батьківщину – Крим. Олександра Іванівна Проценко-Пічаджи завжди з теплотою говорить про знайомство з Ліною Кузьмівною. По-перше, її вразило і сильно вразило виконання Ліни Кузьмівни, вона полюбила цей образ. Пізніше Олександра Іванівна часто запрошувала її на культурні заходи ФГТУ, щоб її могли послухати багато греків. За її словами, вона не може стримати сліз навіть при згадці образу гречанки, яка зі сцени розповідає про найважчі часи нашого народу і ще тому, що вона з дитинства пам’ятає розповіді своєї бабусі про переселення. Події тих далеких років передавалися з покоління в покоління і навіки залишилися в пам’яті нашого народу.

Ліна Кузьмівна також стала однією з перших учасниць грецької театральної студії в Сартані, яку створила Марія Гайтан у 2000 році. Глядачам вона запам’яталася по ролі Сари в п’єсі «Т’исія ту Авраам» і по виконанню пісні «Е маре, Ялан Дуня» в однойменній виставі. Акторський талант Ліни Кузьмівни не залишився непоміченим і багатьма професіоналами, які бачили її гру на різних театральних фестивалях.

Грецька театральна студія три роки поспіль була учасником Міжнародного фестивалю «Боспорські агони». Перший спектакль, показаний на фестивалі у 2001 році, був «Т’исія ту Авраам». Зрозуміло, що важко було змагатися з професійними артистами, але греки намагалися. Після показу вистави члени журі (всі відомі і видатні діячі культури і мистецтва) запросили учасників вистави в один із просторих залів театру для обговорення. Першою говорила Г.С. Михайленко – журналіст і театральний критик: «Ваш спектакль ритуальний, епічний, дуже складний для постановки, але ви з цим чудово впоралися. Ви справили дуже хороше враження». У цьому спектаклі Ліна Кузьмівна грала роль Сари. В її грі критик зазначила прекрасне розуміння ролі, величну поставу і нюанси її голосу, і далі «… своєю грою вона створює враження наповненості сцени і посилає позитивну енергію і емоції в зал».

У листопаді 2007 року колектив театральної студії був запрошений на Всеукраїнський фестиваль аматорських театрів «Театральна осінь» до м.Прилуки Чернігівської області. Сартанці показали п’єсу «Е маре, Ялан Дуня» про життя греків в Криму. В спектакль був включений епізод про переселення греків і поема «Остання батьківщина». Після вистави члени журі провели для колективу майстер-клас. Вони відзначили, що виразна і емоційна гра акторів зробила зрозумілим зміст вистави. А на урочистому закритті фестивалю на сцену однією з перших була запрошена Ліна Кузьмівна. Їй вручили диплом «За високу виконавчу майстерність» і статуетку «За кращу жіночу роль».

У 2009 році Ліна Кузьмівна стала дипломантом 23-го Загальногрецького фестивалю аматорських театрів, який проходив у Зографу (Афіни, Греція).

Ось уже 18 років Ліна Кузьмівна є учасницею хору ветеранів при Міському палаці культури на Лівому березі (м.Маріуполь). Тут вона співає українські пісні і читає гуморески Павла Глазового. Іноді її підводить здоров’я, але в міру можливості вона виступає, підтримує форму. Як і в Сартані, її цінують і поважають в колективі.

Побажаємо нашій славній грекині доброго здоров’я і довголіття.

Олімпіада Хаджинова.

Фото Стеліоса ЕЛЛІНІАДІСА.