Олімпіада Хаджинова: «Для мене національним символом є рідна мова і все, що з нею пов’язано»

Ім’я Олімпіади Кузьмівни Хаджинової добре відомо далеко за межами її рідного Маріуполя. Учитель біології та географії, вдова знаменитого фольклориста і дослідника культури надазовських греків Едуарда Хаджинова, вона і зараз продовжує справу чоловіка, залучаючи сучасників до скарбниць народної культури греків України. 25 січня 2019 року ця дивовижна жінка з сяючими очима відзначила знаменний ювілей. Про те, як починалося етнографічне життя у Приазов’ї, і хто стояв біля витоків національного відродження, розповідає Олімпіада Хаджинова.

– Олімпіадо Кузьмівно, чому все-таки фольклор став одним із найважливіших напрямків діяльності сім’ї Хаджинових?

Я думаю, що саме фольклор є акумулятором всього того, що називається культурою народу. У наших піснях прославляються наші герої, розкриваються традиції, обряди, релігійні та побутові звичаї, уклад життя. У нашого народу багато історичних пісень, і дуже сумні пісні про переселення румеїв із Криму. Пісні складав народ, підбирав до них мелодії і співав їх. Автори часто забувалися, але їхні пісні пережили століття і співаються народом і понині.

– Наскільки складна робота фольклориста? Таких унікальних людей, напевно, ще потрібно знайти? Встигнути зафіксувати?

Довгі роки Едуард Валентинович проводив фольклорні експедиції у наших грецьких селах. В кожному селі, як правило, знаходився відомий співак, якого знали і поважали місцеві жителі, і знайти його було неважко. Хаджинов записував спів своїх респондентів на магнітну стрічку. Удома він розшифровував текст пісні, потім робив підрядковий переклад на російську мову. Зустрічалися йому і знавці стародавніх пісень (так звані запозичені пісні), які народ привіз із Криму, але співаки розуміли тільки загальний зміст цих пісень.
Бувало так, що одну і ту ж пісню він записував у 7-8 варіантах, тому що в різних селах пісня виконувалася по-своєму, жителі адаптували її до свого діалекту.

Не знаю, чи можна знайти в наш час співаків-знавців. У Хаджинова були респонденти різного віку, деякі були народжені у 90-х роках XIX століття.

– За роки досліджень було зібрано величезну кількість етнографічного і фольклорного матеріалу. Чи є у надазовських греків якась особливість і специфіка в цьому плані?

Збором етнографічного матеріалу займалися майже всі наші поети: Л.Кір’яков, А.Шапурма, С.Коссе, Д.Папуш, О. Ксенофонтова. Вони часто використовували фольклорних героїв у своїх творах, казки обробляли і видавали окремими книгами. Серйозні етнографічні дослідження нашого народу проводив молодий друг Е.Хаджинова Анатолій Узун. На жаль, він пішов із життя молодим і не встиг опублікувати свої дослідження.

– Зусилля фольклористів знаходили відгук? Чи був у радянські роки інтерес до народної творчості у широкого кола людей?

Фольклористи та етнографи, як правило, були ентузіастами. Це люди, які знали, що пройде час і все піде в небуття. Своїми дослідженнями вони намагалися зберегти для своїх нащадків культуру свого народу. Вони зберегли наші казки, прислів’я, приказки, пісні, румейські колядки, рецепти традиційних національних страв, рукоділля …

Інтерес до народної творчості у людей був завжди. Але в широкому сенсі зусилля цих людей знаходили відгук тільки в однодумців і вчених, які розуміли цінність цієї роботи. Румеї знали тільки своїх поетів, так як вони мали можливість виступати в клубах і знайомити румеїв зі своїми творами. Фольклористів та етнографів та їх роботу знали тільки друзі та їхні близькі, їх дослідження ніколи не висвітлювалися в пресі, а якщо якісь дослідження відправлялися в редакції журналів, вони безслідно губилися в кабінетах. За радянських часів такі захоплення владою не заохочувалися, вони розцінювали це як прояв націоналізму.

– Зараз є попит на фолк-тренди?

Думаю що так. Були б любителі цієї справи. Як приклад створення такого тренда саме в нашій музичній культурі можна привести Тамару Каци, яка у 1999 році, незадовго до своєї трагічної загибелі, записала дев’ять народних румейських пісень з архіву Хаджинова. Диск з піснями був випущений вже після її смерті і став справжнім пам’ятником не тільки румейської культури, а й творчості самої Тамари.

Сьогодні в українській культурі ми спостерігаємо сплеск етно-трендів. Український музичний матеріал набуває сучасних рис. Цьому сприяє державна політика і підвищення національної самосвідомості українців. І нам, грекам, потрібно брати приклад, популяризувати нашу румейську культуру так, щоб вона була цікава і приваблива для молодого покоління. Для цього потрібно створювати програми і залучати до їх реалізації молодих талановитих греків. Особливо у нашому Приазовському регіоні, відомому у всій Україні як колиски українського еллінізму, було б цікаво мати такі проекти, здатні зацікавити жителів і гостей Маріуполя.

– Яку роль, на Вашу думку, відіграє фольклор у формуванні менталітету сучасного грека України?

Давайте розглядати фольклор як частина культурної спадщини нашого народу. Культура формує націю, її цінності, символи, а також формує національну самосвідомість її носіїв. Будь-яка національна культура є частиною світової культури. Таким чином, і румейську культуру ми можемо розглядати як частину світової в глобальному плані, і як частину еллінської культури у більш вузькому плані. Національна культура виховує у людях самосвідомість, хто вони є і хто їхні предки, де їх коріння. У нашому випадку румейський фольклор підносить нам історичні уроки. І вже жоден румей не назве себе понтійцем, тому що з пісень знає, що його предки жили в Криму кілька тисячоліть.

Сьогодні греки Приазов’я і України, будучи носіями стародавнього генетичного коду, наслідуючи кращі риси своїх предків, є частиною великої еллінської діаспори. У добу глобалізації дуже важливо не втратити свою національну ідентичність, щоб не втратити себе в культурному різноманітті. Тому опорою в житті сучасної людини повинні бути мова і культура його народу. А у нашому випадку (коли мова йде про вихідців із румейських сіл – В.П.) – румейську мову, румейську культуру і фольклор.

– Олімпіадо Кузьмівно, будь-яка національна культури має свої певні символи. Що для Вас символізує культуру греків України?

Для мене національним символом є рідна мова і все, що з нею пов’язано.

– Що, на Ваш погляд, потрібно зробити для залучення юного покоління до цінностей нашої традиційної народної культури?

Як я вже говорила вище, культурний матеріал потрібно зробити цікавим самому молодому поколінню. В ідеалі – долучати молодь до створення такого матеріалу. Але в наш час дуже мало людей мають ідейну мотивацію. Тому важливо створити такі умови, які б мотивували їх творити і створювати такий культурний матеріал, який був би цікавий широкому колу. Таким чином можна було б донести до ширшої публіки розуміння нашої історії і традицій. Як говорили наші предки: «Ти каматэвкны мегала дъулыс дъыхос мегала заметя» (Великі справи не відбуваються без великих зусиль).

– І традиційне запитання. Ваші побажання нашим читачам.

Я хотіла б звернутися до всіх греків України, які зберігають в собі хоч якусь частинку грецької ідентичності, володіють мовою своїх предків, пам’ятають пісні і музику, ділитися цим, в першу чергу, зі своїми дітьми, своїми близькими, з оточуючими. Давайте всі разом, і кожен з нас окремо, зробимо власний внесок у збереження нашої самобутньої румейської культури!

Тут теж хочеться привести румейське прислів’я: «Ан ти спернс ки на флайс спура, олу эна, на мин пер-с андра ки филакси мкра» (Не посіявши, чекати урожай, все одно, що чекати дітей, не виходячи заміж).
Миру і злагоди всім!

– Дорога Олімпіадо Кузьмівно, щиро Вам дякуємо за інтерв’ю! Вас завжди відрізняли цілеспрямованість, наполегливість і вірність принципам. Істинний патріот, який відчуває відповідальність за свою країну, свою малу Батьківщину, свій народ, Ви десятки років свого життя присвятили популяризації літератури і культури надазовських греків. Відрадно, що і сьогодні Ви як і раніше завзято працюєте, як і раніше масштабно мислите і радуєте читачів своїми публікаціями. Бажаємо Вам здоров’я, сил, бадьорості, довгих років життя, радості від близьких і всього найкращого! Пула хроня!

 Вікторія ПОМАЗАН.