Побачила світ книга Кірікії Хавана “Я серце відкриваю доброті”

За фінансової підтримки Федерації грецьких товариств України побачила світ книга Кірікії Хавана “Я серце відкриваю доброті”

Багатогранність слова Кірікії Хавани

Приазов’є – мальовнича земля, яка барвистим килимом розкинулася на теренах Донеччини. Це один із унікальних куточків України, одна з колисок цивілізації. Саме тут зійшлися шляхи кіммерійців, скіфів, аланів, печенігів, половців, тюрків, греків та українців… Ця земля зродила чималий творчий потенціал, який дав українській культурі багато яскравих та самобутніх постатей, серед яких авторка даної збірки, уродженка села Старогнатівка Кірікія Хавана.

Кірікія Іванівна представляє багатонаціональну полікультурну Україну. Українка грецького походження, вона пише українською, урумською та російською мовами та усією своєю творчістю показує, що її мала батьківщина – це земля, яка бачила стільки племен і народностей, яка зуміла зберегти їх сліди для нас, є священною, і тому не терпить неповаги.

Видатний український поет Євген Маланюк говорив про поезію, як про особливу форму енергії: “Поезія — це вірш, наладований енергією, подібною до електричності. Коли тієї наладованості немає, тоді вірш, хоч як технічно досконалий, зі всіма римами і алітераціями, залишається лише віршем”. Вірші надзвичайно талановитої приазовської поетеси Кірікії Хавани, справді “наладовані” позитивною енергетикою: вони дуже щирі, прозорі за змістом, легкі і невибагливі за формою — здатні достукатися до кожної душі. Можливо, тому прикметною рисою її поезії є афористичність, рядки одразу запам’ятовуються та легко цитуються:

Духмяний вітерець влітає в хаті.

За справу я берусь завзято.

Від настрою такого світ миліше.

Приходь до мене, веснонько, скоріше!

Її вірші написані за народними мотивами, осяяні серпанком гумору, сповнені народної мудрості, фразеології, лексично збагачені історизмами, що є оздобою рядків і цілих строф. У творах К.І.Хавани превалює оптимістична настроєність лірики поетеси, чуйної до добра і краси, до всього прекрасного в житті. Крізь призму особистих вражень і переживань авторки переломлюються ті чи інші суттєві моменти нашої сучасності, просвічується багатий внутрішній світ людини, яка прагне щастя:

Вируй, шалена  весно! Хай буяє

На всій землі чаруюча краса!

Хай кожний своє щастя відшукає

І молодість повернеться назад.

Літературні традиції рідного краю у творчості Кірікії Хавани поєднуються з тематикою та інтонаціями, що йдуть від середовища, в якому живе поетеса. Прагнення якнайповніше висловити свої почуття постійно повертає майстра поетичного слова до її рідних витоків, до грецького середовища, серед якого вона зростала:

Досталось моему народу многое

Увидеть, пережить, перестрадать,

Чтоб выверенной предками дорогою

Могли свою мы летопись считать.

Обряды возрождаем и традиции –

Дух предков в нас вовек неистребим.

Оттачиваем голоса и дикции,

На языке Эллады говорим.

Мы были, есть и остаемся греками,

В каком краю бы ни пришлось нам жить!

Завещано нам было это предками –

Своим происхожденьем дорожить.

Родзинкою даної збірки є ціла низка поезій, написаних авторкою урумською мовою, однією із мов приазовських греків. Саме у Приазов’ї існує унікальне за своєю природою явище – полілінгвізм. Кірікія Хавана, як справжня донька грецького народу України, вільно володіє не лише українською та російською, а й урумською – мовою, якою її мати співала колискові, мовою, якою вона спілкувалася зі своїми однолітками у рідній Старогнатівці.  Адже, збереження та популяризація урумської мови – це наш борг перед предками і наш моральний обов’язок перед наступними поколіннями.

Уся творчість Кірікії Хавани є відображенням відчайдушних пошуків людини своїх призначення, батьківщини, місця у світі. Із великим болем авторка говорить про героїв Небесної Сотні:

Болить усім свята Небесна Сотня.

Вогонь не згас.

І розум мій ніяк збагнуть не може

Те, що збулось.

Чому, скажи, чому так сталось, Боже?

Скажи хоч щось!

Уся її поетична творчість — це краса гармонії, що конденсує в собі лірику і гумор, пісню у поєднанні з музикою, а також трагічне і комічне. Бо й сама авторка в усіх відношеннях, у найкращому, найвищому сенсі цих слів випромінює красу гармонії. Гармонії душі і тіла, слова і діла:

Розквітнуть знов на травах білі роси,

Знов розтріпоче вітер довгі коси.

І посміхнеться дівчинка до сонця,

Що заглянуло в кожнеє віконце.

Вмить тиша предраніша відгукнеться.

Частіше в грудях затріпоче серце.

І стане світ замріяно-казковим

Під музику природи колискову.

Олександра Проценко-Пічаджи,

Голова Федерації грецьких товариств України.