Тендітна фея з Ларжанки та її ангел-охоронець

У феї величезні добрі очі і впертий характер … Ніхто не знає, чого їй варто бути сильною, коли не слухаються ноги, а руки слабкі.

Вона – художник.

Життя до зустрічі з ангелом

Тетяна Мітакі згадує про своє дитинство картинками … Коли читаєш її щоденникові записи, дивуєшся почуттю слова і точності визначень.

Вона народилася і живе в селі Ларжанка під Ізмаїлом, розташованому на одному з рукавів Дунаю. Поруч озеро, або, як його називають місцеві жителі, – лиман. У цьому краю кожен якщо не поет, то художник хоча б в душі.

Таня росла несхожою на інших. Вона не любила казок, вважаючи їх вигадкою.

Хвороба підступила непомітно. Після грипу почалися ускладнення. У десятирічної дівчинки спочатку віднімалися рука, потім нога. Дівчинка не звертала уваги, намагаючись ні в чому не поступатися одноліткам. Лікарі довго не могли поставити діагноз. Коли розібралися – вже важко було що-небудь зробити. Хоча Таня лікувалася у районних, міських та столичних лікарів, в Інституті травматології їй зробили кілька операцій.

Тетяна часто замислюється: що допомагає вистояти? В першу чергу, її завзятий незалежний характер. Потім турбота батьків. І, звичайно, мистецтво. Міркувати про його призначення вона може годинами. У народному університеті ім. Крупської в Москві, де Таня вчилася заочно, їй пропонували готуватися в мистецтвознавці. Тетяна вибрала станковий живопис. До цього закінчила Ізмаїльську художню школу, малювала з десяти років.

Навіть якщо стан погіршується, і тоді Тетяна не випускає з рук пензля, працює лежачи в ліжку. Одного разу під час різкого загострення ревматизму вона на милицях прийшла в Ізмаїл на відкриття виставки своїх учнів. Односельці, зрозумівши, що їх сусідка стала майстром живопису, стали приводити своїх дітей на навчання. Тетяна займається з хлопцями у себе вдома на громадських засадах. За свої гроші купує полотна, фарби…

Взагалі Тетяна Мітаки не розпещена увагою громадськості і влади. Вважається, що вона людина самостійна і допомоги не потребує. Тим більше, що вона ніколи ні у кого нічого не просила. А раз не просить, то і не дають – так у нас заведено. Із янголом-охоронцем – колекціонером Лотаром Бенертом – її звів випадок.

Життя після зустрічі з ангелом

У 1998 році німець Лотар Бенерт здійснював круїз по Дунаю. На теплоході побачив альбом з фоторепродукціями робіт Тетяни Мітакі, почув про її подвижницьке життя. Зацікавився. Написав їй листа, запропонував приїхати до Німеччини на лікування. Попередньо пан Бенерт домігся значних державних знижок. Майже рік знадобився на отримання необхідних документів, дозволів з української сторони, потім захворів її покровитель …

«Ніколи не забуду ранок 15 вересня 1999 року, коли я ступила на берлінську платформу залізничного вокзалу … і побачила цю благородну людину з ясною посмішкою», – напише Тетяна в щоденнику.

Таня навіть не підозрювала, що люди можуть жити так добре. Нервова система зовсім розклеїлася. Деякий час вона не могла вставати з ліжка. Пан Бенерт кожен день справлявся про здоров’я своєї підопічної. Коли Тетяна трохи зміцніла, повідомив їй радісну новину – все готово до відкриття першої зарубіжної персональної виставки. До цього Мітакі виставлялася лише раз – в рідному Ізмаїлі.

На відкритті були присутні багато гостей – державні діячі, представники посольств Угорщини та України, берлінські журналісти і просто любителі живопису. Роботи Тетяни охоче розкуповувалися. Своєрідне творчість бессарабскої художниці – для неї в мистецтві немає нічого другорядного ( «я малюю сільські вулиці, польові дороги, квіти, береги озер, діброви, старі, потемнілі від часу церкви, пташиний двір і місток через струмок», – говорить вона) – привернуло увагу мистецтвознавців і колекціонерів.

Згодом Тетяна Мітакі ще раз приїжджала до Берліна, де в клініці святого Йозефа її вдруге прооперував хірург зі світовим ім’ям – Петер Енгельхард. В цей час добрий покровитель художниці влаштував другу виставку…

Олександр ЮРЧЕНКО.

Наша довідка:

Фахівець у галузі живопису. Закінчила Московський народний університет, відділення станкового живопису та графіки (1992). Член Національної Спілки художників України (2008).

Педагоги з фаху: Ротанов М., Золотарьов Є.

Має персональні виставки в Україні та за кордоном, зокрема: в Ізмаїльській картинній галереї (1996); галереї «Міленіум» (Берлін,1999, 2000); російському Домі науки і культури в Германії (Берлін, 2000); Грецькому фонді культури в Україні (Одеса, 2001); Домі Рад Шарлоттенбурга (Берлін, 2005); Одеському художньому музеї (2008); Донецькому обласному художньому музеї («Простір і час», 2011); Маріупольському Центрі сучасного мистецтва ім. А. Куінджи («Простір і час», 2012); Харцизьському краєзнавчому музеї (2013).

Активний учасник колективних регіональних та закордонних виставок, останні з яких в: Артемівському краєзнавчому музеї («День незалежності Греції», 2010); Горловському художньому музеї («Палітра натхнення», 2010); художній галереї м. Корфу в Греції («Світ через мистецтво», 2014); Маріупольському Центрі сучасного мистецтва ім. А. Куінджи («Художники – греки України», 2010; «До 175-річчя А. Куінджи», 2016) тощо.

Громадська діяльність: Керівник студії зображального мистецтва у с. Ларжанка (1996-2001). Голова Ізмаїльського національно-культурного товариства греків України «Еллада» (з 2008 р.).

Контакти:

68608 Одеська обл., м. Ізмаїл.пр-т. Миру, 52-а, кв. 22,  

тел.: (04841) 2-35-01,   моб.: +38-067-486-38-93;

Мітакі Тетяна Михайлівна