Настав час стати на захист румейської мови

У 1780 році на території Нікольського району греки-християни, переселенці з Криму, заснували 2 перших села – Малоянисоль і Чердаклі (зараз – Кременівка). Їх рідною мовою була румейська. Дослідники виділили 6 говірок (діалектів) румейської мови, серед яких і малоянисольська говірка (харахлотку глоса). Вже близько 240 років румейська мова є невід’ємною частиною самоідентифікації греків-румеїв, які оселилися в Надазов’ї і проживають в селах (Малоянисоль, Труженка, Катеринівка, Кременівка, Касянівка, Македонівка, Кирилівка та ін.).

Близько 70% населення зазначених сіл Нікольського району Донецької області складають румеї, більшість з яких володіють малоянисольського говіркою. Цією мовою в 20-30 рр. ХХ ст. володіли наші земляки Георгій Костоправ, Василь Галла, Данило Теленчі та багато інших людей творчості.

Згодом їх продовжувачами стали Донат Патрича, Дмитро Пенез, Георгій Левченко, Федір Шебаніц, Василь Папазов та інші талановиті носії мови своїх предків, які писали і видавали книги румейською мовою. Недоліком було те, що малоянисольська говірка не мала власного алфавіту. Для передачі мови на письмі користувалися літерами російського алфавіту.

В кінці 80-х початку 90-х років в кожному грецькому селі з’явилися ентузіасти, патріоти своєї нації, які були стурбовані тим, що кількість носіїв рідної мови поступово зменшується в результаті більш широкого використання в спілкуванні російської та української мов. Насторожував той факт, що найбільша кількість носіїв мови має вік 60-80 років.

Всіма можливими способами намагалися зберегти і популяризувати румейську мову, чудову, самобутню культуру героїчного народу, прищепити повагу до прекрасних традицій у молоді. Однак особливої активності в цих питаннях молодь не проявляла. В районі стали створюватися аматорські об’єднання на захист національної грецької культури і румейською мови. При будинках культури створювалися фольклорні колективи: «Талака» (с. Касянівка), «Пірнешу астру» (с.Малоянисоль), «Аникс» (с.Кременівка), «Пігад’» (смт Нікольське).

Жінки, учасниці колективу «Талака», з великим ентузіазмом стали відновлювати у своїй пам’яті і записувати вірші, колискові пісні, казки, які вони чули від своїх бабусь у дитинстві. Як виявилося, в пам’яті у багатьох залишилося безліч прекрасних пісень зі своєрідною мелодією, мудрих думок, міфів, казок, традицій, обрядів, що побутували в їх сім’ях. Надавало сил почуття обов’язку і готовність зберегти і передати все це багатство своїм нащадкам. Це були не найкращі часи в економічному і політичному сенсі, почався розпад країни. Ми поспішали зробити те, що було нам під силу. Але ніщо вже не могло погасити той вогник бажання і зацікавленості в прагненні відродити культуру грецького етносу і зберегти рідну мову.

З 1988 року в районній газеті «Зоря Приазов’я» виходить сторінка «Каліспера! Добрий вечір!” для грецької громади району.

Краєзнавчий музей Нікольського району вживає заходів для збереження і популяризації румейської мови серед всіх груп населення грецьких сіл. З цією метою велася робота по занесенню «харахлотку глоса» в національний реєстр об’єктів нематеріальної культурної спадщини з подальшим внесенням його в список ЮНЕСКО, як зникаючої мови. Ця робота ведеться в тандемі з районним товариством греків (голова С.С. Шамлі), яке є виразником національно-культурних інтересів греків у районі.

Нікольським районним товариством греків, завдяки її ініціативним членам, підготовлені і видані книги румейською мовою мова румейських авторів:

✔ Румеку Глоса / Упоряд. Г.А. Аніміца. – Донецьк, 2012. – 184 с.
✔ Папазов В.В. Зісму-журундух. – Мелітополь, 2017. – 220 с.
✔ Галла В.В. Не сумуй, коли настане буря …. – Мелітополь, 2017 – 165 с.
✔ Приазовський степе, ти моя колиска … Зб. творів – Мелітополь, 2017. – 228 с.
✔ Дорожче мами людини немає! Зб.творів малоянисольських авторів. – Мелітополь, 2019 та інші.

Серед видатних людей села Малоянисоль, які прославили село на весь світ, – ім’я Георгія Георгійовича Левченка, випускника школи, доктора фізичних наук, поета і автора книги «Аспру караві» («Білий корабель»). На одній із зустрічей зі шкільною молоддю він побажав учням:

«Дорогі земляки! Завжди пам’ятайте, що ви є нащадками Платона, Аристотеля, Архімеда Гіппократа… Ви є послідовниками еллінізму – культури, яка є предтечею демократії. Ви – земляки Костоправа, Галла, Патричі. Цим ми всі повинні пишатися, але це зобов’язує нас бути гідними нашої історії, культури, долі. Вчіться і дерзайте, ростіть майбутніми поетами, філософами, лікарями!».

Наш земляк Георгій Левченко гідний приклад для наслідування, своїм життям і творчістю показав, як потрібно любити і знати своє коріння …

Спогади правнучки Пенез Дмитра Федоровича – Пупа Катерини:

«Мій прадід – відомий грецький поет Приазов’я – Пенез Дмитро Федорович. Він був неперевершеним хранителем і знавцем грецької культури. Все життя викладав історію в школі, досконало знав історію Стародавньої Греції, історію переселення греків із Криму до Приазов’я. Прадід є одним з авторів «Історії села Куйбишево». Був одним із найкращих знавців румейською мови в селі. Він долучив всю рідню до читання і вивчення румейської мови.

До виданого ним збірника «Парамитъя пуя пратун меса ас Приазовски румейс» («Казки греків Приазов’я») увійшли казки, які почув і записав мій прадід: «Ашик – Гаріб» і «Мітрея мана». Думаю, що кожна людина, в чиїх жилах тече грецька кров, повинна діяти таким чином, потрібно залучати дітей до історії нашої праісторичної батьківщини – Греції, а головне боротися за збереження грецької культури, особливо мови.

Найбільше мені сподобалася казка «Мітрея мана». У ній народ висловив свої почуття обурення до несправедливого, жорстокого поводженню з людиною. І – співчуття, любов до людини, яку ображають і принижують. Не можна не звернути увагу на те, які дошкульні дієслова використані для розкриття образу мачухи: чиагапсин, дината купанзин, пякиндин са малия, кремсіндин кату, лахтатин, на тин глитону, дината хулястин.

А ось в зображенні образу Варки вжиті зовсім інші слова – ніжні, ласкаві: хани, курасея, Орфа, гарипку, хуцуза, мурфуцку, ахилдарку. У казці знаходимо велику кількість крилатих виразів:

• Камны Христу та васана: ту дълыя на ту кам – с храсаняджитъка.
• Та эн су фчал – с грамена, ата – па на дранас.

Я кілька разів перечитала цю казку сама і прочитала її своїй маленькій сестричці. І кожен раз подумки дякую прадіду за те, що зберіг і передав нам цей безцінний дар – шматочок грецького фольклору. Таке дбайливе ставлення до культурної спадщини грецького народу побутує не тільки серед членів нашої родини, а й багатьох малоянисольців.

Не забуті в нашій родині і румейські прислів’я, які часто вживав мій прадід.

• На мі мегалефкіс ан т мурфія – с, мєгалефт ан т дулія.
• Осу кзенс псіла, тосу дранас макра.
• Мера ешматя – нихтафтия.
• Апястуавлы, то эн ксену.
• Мис ту эхум – тихьевум, анда ту ханум – клегум.
• Иврис, на ми шерис, хасис, на ми клэс.
• Тис пета псіла, катит хаміла.
З інтересом дорослі читають удрамайд’а і хірсамбайд’а. Дуже популярні в нашій рідні жарти Доната Патріча. Мені подобаються побажання, які говорять один одному мої односельці:

• Ас ісас калу!
• Ас ехіт кало страта!
• Калімера олу міра!
• Дреш ту хісмет – з ян ту крію ту неро!

… Іду по вулиці улюбленого села і з радістю чую, як мої односельці розмовляють рідною мені румейською мовою. Її можна почути в магазині, в школі, на вулиці – всюди. І дай Бог, щоб вона не зникла. Цього так хотів мій прадід. Так і має бути. Адже не випадково нас називають «двічі греками», бо ми зберегли давню грецьку мову, національну кухню, пісні, танці, але ніколи не забували, що наша Еллада – Україна.

Настав час стати на захист румейської мови. Мова греків Надазов’я неповторна і різноманітна, вона не має право на забуття».

Інформацію підготувала Апостолова Поліна Миколаївна,
директорка краєзнавчого музею Нікольського району,

член ради Нікольського районного товариства греків.