Державний грецький національний театр в Маріуполі

В одному з номерів журналу «Театр і драматургія» за 1934 рік опубліковано повідомлення: «У Маріуполі почав працювати перший в СРСР грецький театр. У складі 24 актори, в більшості комсомольці … »

Це перше за часом свідоцтво про відкриття театру. Читачі навіть не уявляли, що на півдні країни, в Приазов’ї, є грецький театр. Його поява була несподіваною не тільки в Україні, але і для маріупольців.

Дійсно, 23 лютого 1932 року в приміщенні зимового театру в Маріуполі йшов спектакль «Шквал», це був звичайний день і звичайний спектакль. Але для маріупольців він виявився пам’ятним; в той день поціновувачі драматичного мистецтва побачили на сцені нову, незнайому їм раніше трупу грецького робітничо-колгоспного театру.

Георгій Дегларі – директор і худ. керівник грецького театру, 1937 р.

Грецький театр був зовсім молодим. Його трупа майже цілком складалася з вчорашніх аматорів, які виступають на самодіяльній сцени.

Тільки три актори – Данило Теленчі, Юрій Дранга і Георгій Дегларі – в складі учасників виявилися досвідченими професіоналами. По складу талантів трупа була яскравою. Список вже сформованих майстрів сцени був невеликий.

Це актриси – Олександра Магдаліц, Діна Черниця, Віра Булі, Марія Хасхачіх, Віра Кана, Валентина Ногаш, Пелагея Мамуйдар, Євдокія Узун, Анна Аріх, Фаїна Макмак.

Чоловічий склад – Георгій Севда, Федір Лубе, Савелій Янгічер, Федір Узун, Микола Чіча, Федір Гуржи, Василь Галла, Іван Ялі, Федір Балджи, Федір Кашкер.

Розвиток театру йшов складним і часом болісним шляхом. Так, про труднощі театру йдеться в одній зі статей Ф. Ялі «Про один забутий театр», яка була опублікована в газеті «Приазовський пролетар» в березні 1933 року. Автор статті пише про те, що спочатку на грецький театр ніхто не звертав уваги. Актори місяцями не отримували зарплати, жили у важких матеріальних і житлових умов. І все ж з приходом головного режисера Михайла Хороманського і директора театру Марії Шалдирван колектив став на ноги. Вистави готувалися не тільки режисером і художником, як це було ще недавно в грецькому театрі, а перш за все самими акторами.

Перші роки спектаклі йшли російською та українською мовами. У сезон 1933-1934 рр. творчий авторитет театру зміцнила вдала постановка п’єси В. Шкваркина «Чужа дитина», режисер М. Хороманський. Текст п’єси переклали на грецьку мову актори: Ф. Узун, Г. Севда, Ф. Лубе.

Незабаром театр вирушив у першу поїздку по селах Приазов’я. Їхали з виставою-концертом. На зустріч зібралися колгоспники з навколишніх грецьких сіл, які часом взагалі не мали поняття про театр.

На польовому стані. Концерт грецького театру, танець «Богданка», 1935 р.

Великою популярністю користувалися багатолюдні спектаклі-концерти під відкритим небом, прямо на польовому стані. Як тільки відлунали українські та грецькі пісні, концерт продовжував розповідати про дружбу народів. Колгоспники підспівували артистам.

Особливою популярністю користувалися грецька румейських пісня «Вай, курціц, курціц» і танці «Хайтарма» і «Богданка».

Актриси театру. Перший ряд: Людмила Горбунова, Поліна Балахчі, Фаїна Макмак. Другий ряд: Пелагея Мамуйдар, Анна Аріх. 1936 р.

Сценарії для цих показів, що завжди мали успіх у глядачів, складали артисти театру. Газета «Приазовський пролетар» № 140 в 1937 році повідомляла:

«На днях в Сартані Маріупольський грецький театр поставив інсценізацію «Кам’яний гість» по О.С. Пушкіну. Греки-колгоспники залишилися дуже задоволені виставою. Вони отримали можливість ближче ознайомитися з літературною спадщиною великого поета».

Можна тільки уявити, в які ситуації потрапляв колектив театру під час проведення виїзних вистав! Скільки кілометрів пройдено ними пішки по дорогах Приазов’я, з яким завзяттям тягли вони з бруду застряглу вантажівку, щоб не запізнитися до початку вистави в сільському клубі або на польовому стані.

У грудні 1936 року на запрошення ЦК вугільників грецький театр вперше виїхав на гастролі в міста Донбасу: Макіївку, Горлівку, Красний Луч, Краматорськ. Зустрічі з металургами, шахтарями справили на артистів незабутнє враження. Мабуть, ніколи раніше вони не переживали такого гострого і цікавого моменту в своєму житті. Газета «Соціалістичний Донбас» № 65 в березні 1937 повідомляла:

«У Горлівці з великим успіхом проходять гастролі Маріупольського грецького театру. В цікаво поставленій програмі артисти грецького театру продемонстрували багатство національної творчості – пісні і танці греків».

Данило Теленчі – драматург, режисер, поет, 1936 р.

Творчим підсумком роботи театру стали гастролі в Криму, в містах: Севастополі, Балаклаві, Сімферополі, Керчі. Репертуар для поїздки сформувався таким чином: «Лікар мимоволі» Мольєра, «Платон Кречет» О. Корнійчука, перекладений на грецьку мову Г. Костоправом.

Минув час – грецький театр домігся творчого авторитету, знайшов своїх авторів, здатних створювати цікаві твори, і вийшли на сцену люди, яких по праву можна назвати творцями першого грецького робітничо-колгоспного театру в Маріуполі.

… У грудні 1937 року цей творчий колектив несподівано для маріупольців був оголошений «посереднім театром, збереження якого не є необхідністю» і закритий. Театр був майже повністю зруйнований, точніше сказати – розгромлений. Першим був заарештований в грудні 1937 року директор і художній керівник театру Георгій Дегларі, потім були заарештовані актор Сава Янгічер, поет Георгій Костоправ і завідувач літературною частиною, режисер Данило Теленчі.

28 січня 1938 року Донецький облвиконком приймає наступне рішення «Про ліквідацію робітничо-колгоспного театру»: «Грецький робітничо-колгоспний театр, який не має творчих кадрів, міцної ідейно-політичної основи репертуару, тим самим не задовольняв потреби грецького населення – ліквідувати»…

…Протягом п’яти років з моменту свого заснування і до трагічної загибелі цей колектив був, як говорили в ті роки, «трибуною громадської думки», пропагуючи в спектаклях-концертах самобутню культуру греків Приазов’я.

У статті використано матеріали із книг Аркадія Проценка.