Вечір пам’яті Аркадія Проценка

В актовій залі одного з найстаріших навчальних закладів міста – Маріупольському центрі професійно-технічної освіти відбувся вечір пам’яті почесного громадянина Маріуполя, грека Аркадія Дмитровича Проценка: саме цей навчальний заклад закінчив знаменитий краєзнавець міста Маріуполя – письменник, історик і просто чудова людина.

Аркадій Дмитрович Проценко – почесний громадянин Маріуполя і почесний краєзнавець Донбасу, член Національної Спілки журналістів та Національної Спілки краєзнавців України. Жителям Маріуполя він відомий як автор книг «Записки маріупольського краєзнавця», «Вулицями старого Маріуполя», «Феоктист Хартахай: народний просвітитель», «Давид Хараджаєв: благодійник і громадський діяч», «З життя Кобзаря», «Митрополит Ігнатій: Мойсей маріупольських греків »,« Пушкін в Приазов’ї »,« Архип Куїнджі»,«Маріупольський рік Серафимовича » і цілого ряду інших. Завдяки його особистому архіву в Маріуполі при Центральній бібліотеці імені Володимира Короленка створений перший літературний музей.

В актовій залі зібралися учні, викладачі центру профтехосвіти та друзі знаменитого краєзнавця, щоб ще раз перегорнути сторінки з життя почесного громадянина міста, який покинув цей світ 6 лютого 2017 року. Захід відкрила заступник директора Маріупольського ЦПТО з виховної роботи Раїса Кондрючек, яка була особисто знайома з Аркадієм Дмитровичем. Виступи друзів Аркадія Проценка супроводжувалися демонстрацією фотографій і віршами, присвяченими його життю. А на сцені, навколо подарованого випускниками портрета, розмістили книги, автором яких був Аркадій Дмитрович: серед них – і подарований екземпляр про Т.Г. Шевченка, приурочений до 200-річчя Кобзаря, а також книга, присвячена Митрополиту Ігнатію – одному із засновників нашого міста.

Учасники вечора пам’яті приводили витяги з біографії Аркадія Дмитровича: народження в родині священика і матері гречанки, часи його навчання, коли випускники училища, які приїжджали із сіл, жили в бараках на Правом березі, а в позаурочний час своїми силами відбудовували корпус і, власне, вижили завдяки училищу. Пригадали і зустріч, що відбулася через 60 років після його випуску в цьому ж актовому залі, на якій були присутні дев’ять осіб, в тому числі і Аркадій Проценко.

Були часи, коли майбутній краєзнавець працював на заводі «Азовсталь». Друг Аркадія Дмитровича, редактор видавництва «Азов» Галина Грандель показала присутнім фотографію з цього періоду життя, зазначивши, що комбінат «Азовсталь» – життєва територія Аркадія Проценка, де він відчував себе спокійно і міг годинами прогулюватися; там же він перший виконав «Марш металургів». Як додала Галина Грандель, краєзнавець любив стару частину міста і часто говорив, що Маріуполь багатий своїми талантами. Також на одній з фотокарток 1947 року – путівка в Єсентуки: ще одне приємний спогад, пов’язаний з молодістю Аркадія Проценка.

Як зазначалося під час вечора, Аркадій Дмитрович володів юридичною освітою; звідси і бажання підняти історію і дійти до істини. Так, один з гостей вечора, Анатолій Важелів, згадує, що саме ця якість допомагала розслідувати і знаходити відповіді на питання в культурній та історичній сферах в той час, поки інші писали, ґрунтуючись на фактах, які були вже відомі. Наприклад, нікому з місцевих дослідників історії міста не вдавалося знайти могилу відомого маріупольця Хараджаєва; довгі роки вона вважалася загубленою і давно поросла травою, поки не була знайдена Аркадієм Дмитровичем.

Учасники пам’ятного вечора не обійшли увагою і ті роки, коли Аркадій Проценко очолював обласний російський драматичний театр у місті Маріуполі і Палац культури «Азовсталь» (зараз – ДК «Молодіжний»). Свого часу Проценко помістив на обкладинку своєї книги вірш Анатолія Ричагова, присвячене Куїнджі, і в цей вечір поет читав свій сонет «Момент істини» – пам’яті Аркадія Дмитровича.

Джерело: http://pr.ua/news.php?new=50424

У свою чергу, Анатолій Шевченко-Зурнаджи нагадав про службу майбутнього маріупольського краєзнавця на Тихоокеанському флоті, висловивши думку, що саме вона більшою мірою загартувала дух Аркадія Проценко. Аркадій Дмитрович, як додав Анатолій Шевченко, був захоплений творчістю Олександра Сергійовича Пушкіна, ретельно досліджував джерела і вираховував час його можливого перебування в Маріуполі. Друг дослідника прочитав і свої вірші, присвячені пам’яті краєзнавця.

Володіючи ще одним талантом – величезною любов’ю до мистецтва, – Аркадій Дмитрович в 1959 році намалював свій автопортрет. І варто додати, що завдяки його старанням на базі професійно-технічного навчального закладу був організований музей.