Донат ПАТРИЧА та румейська мова

Ось як про це пише сам автор: «Я дуже довго думав, перш ніж сісти за цей нарис. Можливо, все життя. А якщо бути точним, то, напевне, з того часу, коли пізнав себе людиною і зрозумів, що я грек…»

І далі: «Ми говоримо мовою, якою ніхто не говорить в цілому світі, – підкреслює Донат Патрича, і це вірно, бо у сучасній Греції розмовляють зовсім іншою мовою, ніж греки Приазов’я – нащадки еллінів, – ми зберегли такі пісні, які вже скрізь забули, – продовжує автор. – У нас такі страви, які не їдять ніде». – І це не хвалькуватість, не егоїзм – це правда.

Донат Костянтинович багато років працював над збагаченням сучасної румейської мови, бо за багато років слов’янського оточення приазовські греки не могли уникнути деякої асиміляції. А якщо згадати всілякі заборони, які майже на півстоліття затримали розвиток культури приазовських греків!

Ось чому багато грецьких слів забулося, замінено українськими чи російськими. Донат Патрича, продовжуючи справу, почату Георгієм Костоправом, відроджував ці слова, відшукував близькі за змістом однокорінні слова в новогрецькій, тим самим поповнював лінгвістичний запас румейської мови,

активно сприяв створенню літературної мови греків Приазов’я.

Як тут не пригадати його попередників, зокрема, Феоктиста Хартахая і його «Словарь умирающего греческого наречия». Чи не слово «умирающего» – запалило, обпекло і змусило Доната Патричу «умирающего» зробити вічно живим!