Український дослідник захистив дисертацію “Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVІI – першій третині ХІХ ст.”

На засіданні спеціалізованої вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури України відбувся захист кандидатської дисертації дослідника української спадщини на Афоні Сергія Шумило на тему “Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVІI – першій третині ХІХ ст.”, повідомляє “Релігія в Україні” з посиланням на фейсбук-сторінку дисертанта.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури» за напрямом – історичні науки. У дисертації на основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів досліджуються історичні духовно-культурні зв’язки України та Афону, а також діяльність українських духовних осередків на Афоні як в середньовічні, так і ранньомодерні часи, зокрема у XVII – першій третині ХІХ ст.

Джерельна база дослідження: фонди 17 архівних установ, з них 13 архівів – закордонні, з яких – 7 малодоступних архівів афонських монастирів у Греції, а також Патріарший архів Константинопольського Патріархату у Фанарі (м. Стамбул, Туреччина) та мікрофільмований архів Афонського Іллінського скиту (Оксфорд, Великобританія).

Зокрема, у роботі розкрито специфіку зародження та розвитку українсько-афонських духовно-культурних зв’язків, їхній вплив на відродження православного руху в Україні та подальші церковні, культурні і політичні процеси в Україні протягом XVII–XVІII ст. Сукупність цих та інших історичних подій сприяла заснуванню та діяльності у XVІІІ ст. чотирьох українських чернечих осередків на Афоні, зосереджених у скитах Чорний Вир та пророка Іллі, Костянтинівській обителі та в монастирі Симонопетра, їхнім зв’язкам з українським козацтвом та чернецтвом, участі Запорозької та Задунайської Січі у ктиторській підтримці цих обителей тощо. Встановлено, що це сприяло як зміцненню контактів з центром православного чернецтва на Афоні, так і посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного.

Наукова новизна полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні використані маловідомі архівні джерела, на основі яких комплексно досліджено процес заснування та діяльності українських чернечих осередків на Афоні у XVIII – першій третині ХІХ ст., їх зв’язків з українським чернецтвом та козацтвом в Україні. Наголошено, що українські афонські обителі, зокрема скити «Чорний Вир» та пророка Іллі, є важливою складовою історії, духовної культури та спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних зв’язків Запорозької та Задунайської Січі з Афоном. Ці історико-культурні та архітектурні пам’ятники присутності українського чернецтва та козацтва на Афоні мають важливу духовно-культурну і науково-історичну цінність.