Чисті води двох джерел

«Ми греки України! – каже путь. –

         Як бережуть коріння – так й цвітуть!»

Так історично склалося, що греки Надазов’я свою пам’ять, квітучі простори культури, звичаїв і традицій живлять чистими водами двох мовних джерел: грецькою мовою – за покликанням крові і українською – за правом народження кількох поколінь і невмирущої любові до рідної землі.

               «Як світло є – у світ пролитись має…»

У літописі будь-якої національної спільноти література як письмова форма збереження мови займає особливе місце (Йосип Бродський цю форму називав вищою). Література греків Надазов’я (з якою в оригіналі знайомилися тільки носії грецької мови) після чорного строку репресій та довгих років забуття на початку 70-х років минулого сторіччя вийшла нарешті на шлях відродження і прагнула не тільки більш розлогих читацьких кіл, а й нових географічних просторів. Тож неможливо оминути чи недооцінити величезне значення співдружності та співпраці грецьких та українських літераторів.

 

«Творці словесних життєлюбних справ…

Для них переклад – спільним співом став!»

 

Чудові ліричні строки грецьких поетів Надазов’я, – в яких живуть струни Гомера та Орфея, перекочуються морські хвилі і чується дихання Стародавньої Греції, строки, що всотали відлуння  плачу і надій багатостраждального народу, який на теренах віків кров’ю здобув право на свободу, – гармонійно і рідно зазвучали на солов’їній мові українських митців слова.

В свою чергу, голос поневоленої нації, її волелюбне незбориме серце, безмежно ніжні та глибокі мелодії чарівних прилук і гаїв навічно увійшли в простори мови, на якій розмовляли боги Олімпу, славнозвісні грецькі філософи, складали і співали свої пісні  рапсоди.

Ось декілька віх цього шляхетного дійства: Євген Летюк, Михайло Ткач, Микола Сингаївський, Петро Бондарчук – автори чудових перекладів творів класика румейської літератури Антона Шапурми (29 січня 2021 р. виповнилось 110 р. з дня народження).

Іван Савич та Василь Мисик приділили неабияку увагу творчості Леонтія Кир’якова та Василя Бахтарова. Слід зазначити, що у світ поезії патріарха літератури грецького Надазов’я Леонтія Кир’якова увійшли майстерними перекладами десятки славетних українських поетів.

У перекладацьких скарбничках Дмитра Демерджі та Михайла Чхана – твори Павла Сараваса, Данила Теленчі, Василя Галла, Дмитра Папуша, Олімпіади Петренко-Ксенофонтової, Сави Косе.

Володимир Сосюра, Віталій Коротич, Микола Сингаївський, Іван Драч, Євген Летюк, Микола Бажан шедеврами поетичного перекладу вшанували творчість засновника національної літератури греків України Георгія Костоправа.

У той же час, неперевершені твори митців української Поезії, а саме – Івана Франка, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Миколи Бажана, Дмитра Павличка  т. і. –  носії національної мови греків України почули з вуст професійних перекладів Георгія Костоправа, Антона Шапурми, Леонтія Кир’якова, Валерія Кіора, Дмитра Папуша, Василя Бахтарова, Доната Патричі, Григорія Данченка (Меотіса) та багатьох інших поетів.

З гордістю відзначаємо, що у царині вивчення та зберігання літературної спадщини Великого Кобзаря є цілком заслужене грецькою літературою Надазов’я відгалуження – грецьке шевченкознавство.

Біля витоків шевченкознавства грецькою мовою стояв Феоктист Хартахай (народився у с. Чердакли, нині – Кременівка). Він був близько знайомий з Тарасом Григоровичем. Разом з іншими українськими патріотами 28 лютого 1861 року ніс на Смоленське кладовище труну з тілом поета.

 

«Гой, серце! Хто ще Кобзаря так любив!?

Й борінню чудових братів прислужитись хотів!?

Гой, біль невичерпний! Ти мов повновода ріка!

Листочки з віночку зірвала тремтлива рука…»

 

Скорботну промову студент Феоктист Хартахай виголосив на рідній мові Великого Кобзаря:

«…Матінко наша, Україно, степи наші, могили, Дніпро широкий, небо наше синє! Хто нам пісню заспіває і про нас загадається! Хто нас так щиро любитиме і за нас душу положить!..

…Мово українська! Де твій батько, що так тебе шанував, що через нього і тебе ще більше шанувати стали?.. Спи же, тату, поки правда з кривдою мірять будуть, поки правда  запанує на світі!..»

Член Спілки письменників України, поет, перекладач, композитор Донат Патрича в одній зі своїх публікацій зазначав, що ще у двадцяті-тридцяті роки минулого століття,  в період зародження у Надазов’ї грецької літератури, молоді поети поряд зі створенням власних віршів велику увагу приділяли перекладам, прагнучи ознайомити земляків насамперед із творчістю Тараса Шевченка. Його «Заповіт» у перекладі Георгія Костоправа (1933 р.) було введено в шкільну програму.

 

ЗАПОВІТ

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій…

 

ВІСИЯТ

Ан путъену сикусет-ме

Пас т уба, педъыя.

Пес ту чол. Платы ки ису

Пес ту Украныя.

 

Пізніше цей вірш переклали Антон Шапурма і Леонтій Кир’яков (на румейську) і Валерій Кіор (на урумську). Деякі вірші великого поета переклав Павло Саравас. Антон Шапурма до 120-річчя Шевченка представив на грецькій мові його поезію «Сон».

У 1964 р. поети Леонтій Кир’яков, Антон Шапурма і художник Лель Кузьминков оформили рукописний збірник, на титульній сторінці якого грецькою мовою написано наступне: «Тарас Шевченко «Кобзар». Вибрані твори. Рукописне видання грецькою мовою (маріупольський діалект). Жданов, 1964 р.» Замість передмови поети зазначили: «В повноводу ріку безсмертної шевченківської поезії хай увіллється й струмок наших перекладів». Це унікальне видання зберігається в столичному музеї Т. Г. Шевченка.

 

Минають дні,

Течуть століття,

Дрібне, мов сон, зникає в мить…

До тебе ж кожне слово в світі

Любов’ю вічною горить.

                                                           Павло Саравас.

 

У 1993 р. в Києві було видано «Кобзар», в який увійшли 64 поезії великого українця в перекладі восьми літераторів-греків. Переклад поеми «Гайдамаки» на румейську мову виконав Дмитро Папуш.

Гайдамаки

Все йде, все минає – і краю немає,

Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?

 

ГАЙДАМАКИС

Пейн олу, перна – акра теш, бре, ту зысму.

Пу хант атуту? Пух вретъын ато??

 

У 1994 р. вийшла друком книжка «Панич, нду иксиритны сис…» («Якби ви знали, паничі…»), де представлена більшість віршів і поем Шевченка у перекладі Леонтія Кир’якова грецькою (румейською) мовою.

За допомогою Федерації грецьких товариств України у 2017 р. в Маріуполі побачило світ унікальне видання – «Кобзар» Тараса Шевченка у перекладі урумською мовою Валерія Кіора.

Як і у найпершому виданні «Кобзаря» 1840 р., до «Кобзаря» в перекладі засновника урумської літератури увійшли твори: «Думи мої, думи мої…», «Катерина», «Перебендя», «Тополя», «До Основ’яненка», «Тарасова ніч».

 ДУМИ МОЇ…

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?

 

* * *

Ту’ шу’нмеклер, ту’ шу’нмеклер,

Сиз тэк халдыныздыр,

Сиз брахманыз чомасам-да –

Вахыт вахытсыздыр.

 

Видання «Кобзаря» урумською – це не тільки вагомий творчий доробок знаного поета, члена Національної спілки письменників України, це, безперечно, великий внесок у справу збереження національної мови українських греків, зокрема – урумської мови, створення історичної та літературної пам’ятки.

Нещодавно на цю знакову подію належно відреагували і в столиці. Зусилля Донецької обласної організації Національної спілки письменників України та Федерації грецьких товариств України, які висунули роботу поета і перекладача на здобуття  престижної премії Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського за художній переклад, увінчалися успіхом. Престижну літературну премію за 2020 р. отримав наш земляк!

На засіданні Комітету з присудження премії його учасники у номінації «За переклад творів українських класиків мовами народів світу» одноголосно (!) визнали переможцем переклад «Кобзаря» грецькою мовою.

З великою любов’ю, повагою та гордістю за Поета  бажаємо йому наснаги і нових здобутків!

 « Чарівна, ясноока, загадкова

На всі часи і на усі краї!

Уклін, Царівно, за казкову(!) мову:

Це ти мені відкрила світ її…»

 25 лютого 1871 р. в Новограді-Волинському народилася Лариса Косач, яка увійшла в історію України, в її літературні роздолля як поетеса, письменниця, перекладачка Леся Українка, геніальна дочка українського народу, краса і гордість нації, духовний вождь української інтелігенції.

Вплив геніальної майстрині слова на становлення і розвиток національної літератури був надзвичайним. Леся Українка різко розширила традиційні жанри української літератури, привнесла душевний драматизм і психологізм, ввела нові образи борців за волю і незалежність України (поема «Самсон», поетичний цикл «Сльози-перли», «Невільницькі пісні» т.і.), образи з Давнього Єгипту («В дому роботи»), давньоєврейської історії («У полоні», «На руїнах»), періоду раннього християнства («Руфін і Прісцілла», «Адвокат Мартіан»), європейського Середньовіччя («Роберт Брюс», «Стара казка»).

Славетна українка володіла одинадцятьма мовами. Вона стала найбільшим збирачем українського фольклору, зберігши його для нащадків, знала близько 500 народних пісень.

Грецькі літератори України, яким добре відомо значення роботи по збиранню фольклору, по збереженню рідної мови, які разом з материнськими колисковими вдихнули красу природи і прагнення людини до волі, не могли не зачаруватися безсмертним царством Лесі…

Поетичні шедеври Лесі Українки на свою національну мову перекладали майже всі грецькі поети України. У 2008 р. вийшла у світ її «Лісова пісня» в перекладі Федора Шебаниця. А ще у далекому 1971 р. до 100-річчя з дня народження поетеси літературна група «Азовіко агларь» подарувала читачам збірник «Вибрані твори. Рукописне видання мовою греків Донбасу», в який увійшли 26 творів класика української літератури у перекладі грецьких поетів: Антона Шапурми, Леонтія Кир’якова, Дмитра Демереджі, Алеко Диамантопуло, Олімпіади Петренко-Ксенофонтової та Павла Сараваса. Упорядник  збірника Едуард Хаджинов. Редактор – Леонтій Кир’яков.

Відкриймо сторінки цієї чудової історії.

        

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

(стор. 22 А.Шапурма)

 

ВІДПОВІДЬ

Не жаль мені, що я тебе кохаю,

Та в нас дороги різно розійшлись.

Ні, не кажи, що зійдуться колись!

Не зійдуться, мій друже, я те знаю…

(стор. 25 Дм.Демерджі)

 

НАДІЯ

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну…

(стор.6 Л. Кир’яков)

 

ДОСВІТНІ ВОГНІ

Вставай, хто живий,

в кого думка повстала!

Година для праці настала!

Не бійся досвітньої мли, –

Досвітній огонь запали,

Коли ще зоря не заграла.

(стор.15 А. Диамантопуло)

СЛОВО, ЧОМУ ТИ НЕ ТВЕРДАЯ КРИЦЯ?..

…Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів…

(стор.27 П. Саравас)

25 лютого 2021 р.  Україна, яку так безмежно палко любила, долею якої переймалася до  останнього подиху Леся Українка, святкуватиме 150-річчя великої доньки свого народу. Урочистості відбудуться на державному рівні. Леся не просто «повернулася», вона навічно залишилася душею рідного краю…А слово, як і пророкувала Поетеса, у віках віків сходитиме мрією про мир та  «мечем на катів», бо будь-який народ прагне збереження своїх крил: волі, незалежності, віри та мови…

 

Колектив КУ «Музей історії

 та  етнографії греків Приазов’я».