Грецька муза у перекладі Івана Франка
Грецька література найдревніша із європейських літератур. Героїчні поеми “Іліада” та “Одіссея” стали Біблією греків. Їх мова стає на той час загальною літературною мовою. На ній написані дидактичні поеми Гесіода, починає розвиватися лірика в різних її видах: культова, повчальна, полеміко-сатирична, еротична та любовна.
Багато літераторів займалися перекладами творів грецьких поетів українською мовою. Велика заслуга у цьому Івана Франка. Його переклади і переспіви з давньогрецьких поетів, особливо літературно-критичні розвідки, мають велике значення для читача. Останні – це своєрідний жанр дослідження, в якому велике місце займають не тільки переклади з античних авторів, але їх біографічні дані, життя суспільства того часу та пояснення поетичних рядків. І.Франко зробив переклади 232 творів п’ятдесяти двох авторів.
Серед них переклад “Орфеєвої поеми про аргонавтів”. Ім’я Орфея, як міфічного поета фракійського походження, пов’язувалося з ранньою історією грецької лірики. Поема належить до пізньої орфічної поезії (ІV ст. н.е.). У своїй післямові до перекладу поеми І.Франко подає відомості про Орфея. Він пише: “Орфей, так само як і Гомер, належить до тих рідкісних у пантеоні людських появ, про які можна сказати, що були великими історичними фігурами, але не були історичними особами ”. Орфей, співак та музикант-кіфарист, що мав бути сучасником Геракла, розцвіту героїчної доби в житті грецького народу й винахідником найстаршого розміру грецької поезії – гекзаметру. Він мав бути сином музи Калліопи та смертного батька, фракійського князя Ойагра. Від своєї матері та бога Аполлона він одержав такого чудотворного співу та гри, що міг порушити скелі, дерева й звірів.
Тема поеми – плавання до Колхіди за золотим руном значної геройської дружини. Головним героєм в ній стає не Ясон, а поет Орфей, від імені якого ведеться розповідь. Поема починається заспівом до Аполлона:
Владарю, що погубив ти Пітона, віщуне і стрільче,
Що собі скелю придбав, превисоке Парнасу верхів’я,
Силу твою звеличу, а ти дай мені чесную славу
І, правдомовний, зішли в мої груди такий звучний голос,
Щоб людям, розсипаним широко, пісню дзвінкую
Вдав я по припису муз при привичній для мене кіфарі,
А тепер пісню тобі, кіфаристе, співаючи любу…
Далі з перекладу поеми І.Франка українською мовою ми дізнаємося про цікаві
пригоди аргонавтів, їх поразки і перемоги, в результаті яких вони повертаються
на батьківщину із золотим руном.
У літературно-критичній розвідці “Алкей і Сапфо” І.Франко подає біографічні дані про цих поетів, наводить фрагменти поетичних перекладів та їх пояснення. Алкей народився в Мітіленах і належав до одної з найвизначніших родин. Час народження можна пипустити приблизно 640-630 р. до н.е. У його поетичній спадщині є гімни Гермесу, Еросу. Алкей надавав вину глибше значення в людськім житті, справджене досвідом:
І се слова не ледачі:
Вино – найліпше дзеркало
Людської вдачі…
Із пісень про військове життя деякі уривки виглядають як афоризми на політичні теми. Одному знайомому поет докоряє:
Гордість у тебе чимала
Весь тобі ум відібрала.
Поет висміював надмірну балакучість. Не останнє місце займали малюнки природи. Любовних пісень Алкея дійшло до нас мало. Одинокий віршик до Сапфо можна зачислити до любовних:
Сапфо з усміхом солодким,
З фіалками в косах,–
Хотів би я дещо сказати тобі,
Та сором спиняє…
Переважна частина дослідників вважає, що Алкей на старості літ закохався в Сапфо, значно молодшу від нього, та вона відкинула його любов.
Сапфо народилась в Ерезі, маленькому місті на о.Лесбосі, а найбільшу частину життя прожила в Мітіленах. Розцвіт її таланту (поетичного генія) почався коло 610 роком перед Різдвом Христовим. Фахівці твердять, що вона удержувала жіночу школу для навчання дівчат відповідному поводженню, співам, танцям та складанню пісень, тобто тому, чого тодішні часи найбільше вимагали від дівчат із доброго роду.
Над антологією “Вибір із старогрецьких поетів” І.Франко працював з 12 травня по 12 серпня 1915 року (за дев’ять місяців до смерті). В архіві письменника зберігаються тексти 232 перекладів і переспівів, зокрема, одна народна пісня і тринадцять поезій безіменних авторів. Всього перекладено близько 7000 поетичних рядків. Збірка починається “Заспівом до антології”, автором якої є Мелеагр Гадарець (кінець ІІ – І ст. до н.є.) – відомий представник пізньої елліністичної епіграми.Походив з міста Гадара:
Муза приязна, куди несеш плоди ті, співи дзвінкії,
І хто уплів той вінець ярко – іскристих пісень?
Сплів Мелеагр його, а щасливому другу Діоклу
Пам’ятку присвятив, труд той піднявши з любови…
Мелеагр був першим збирачем та упорядником збірки старогрецьких сатиричних, гумористичних віршів та епіграм. Діокл був його другом і меценатом. Їх в’язали відносини духовного братерства – містерії чи Орфеївської, чи Діонісової (І вік перед Р.Х.). Тоді їх було багато в Сирії та Фінікії, де жив Мелеагр. Правдоподібно, що само складення збірки було наслідком домагання Діокла або й усієї дружини тієї містерії та відповідало її духовним і літературним потребам.
Починається збірка поезією Сапфо (нар. кінець VІІ початок VІ ст. до н.е.). Вміщено вісім її віршів. Наводимо текст одного з них – “Важність дівочого вінця”:
Ось тут увінчайся і гарне волосся
Гілками барвінку вкраси,
І стрічки барвисті ніжними руками
Вплети до своєї коси.
В цвітках і в стрічках для богів приємніша,
Поваги їй це додає;
Відвертаються, кажуть, від тої безсмертні,
В котрої вінця не стає.
Ця традиція грецького народу дуже нагадує звичай українських дівчат прикрашати голівку вінком барвистим та кольоровими стрічками. Значення однакове: зберігання дівочої честі.
Згадаємо ще про Сімоніда із Аморгосу. Народився він на о.Самосі. В дозрілому віці вирядив із Самосу досить численну колонію на острів Аморгос, де заснував три міста: Міною, Айгіал і Аркесіну. Тут дожив свого віку і отримав прозвище. До нас дійшла ціла “Поема про жінок”, зложена із 118 рядків ямбовим триметром, тим самим розміром, яким пізніше писалися грецькі трагедії та комедії. Зміст цієї сатиричної поеми такий: для мужа нема більшого добра, як добра жінка, ані більшого зла, як зла жінка. Автор дає ряд характеристик жіночих типів свого часу (VІІ вік перед Р.Х.) – сатиричні риси, темні фарби, набагато згущені ніж у дійсності:
На початку, ще не було жінок,
Як з надра божества родився розум, –
Пізніше родились вони з предметів різних.
Автор подає десять типів жінок, вроджених із косма сивого волосся, хитрої лисиці, осла, моря, щура та інших речей. Ми приводимо фрагмент тексту, який стосується образу жінки, створеної із глини:
…Її боги створили з кусня глини;
І з неї став тягар невиносимий
Для мужа; зла й добра вона не має,
Заняття жодного вона не знає,
Хіба що їсть…
Гумор про жіночі образи трохи жорстокий, але цікавий, веселий, можливо дуже користувались ним чоловіки напідпитку на своїх гулянках.
А ось дуже приємна родійська народна пісня “Ластівка” (VІ вік перед Р.Х.).
Співають її спершу дівчатка:
Летить купа ластівочок,
Несуть, несуть гарний рочок! (рік)
Несуть, несуть гарне літо,
Та буде їм розмаїто…
Ластівки (хлопчики) відповідають:
Не відмовте фіг нікому
З багатого свого дому,
Вина наперсточок,
І сиру дрібочок…
Як ця пісня нагадує українські “Веснянки”! Корені походження грецького і українського фольклору йдуть із глибини віків. Весною природа відроджується, і пісні передаються від покоління до покоління.
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва (директор Т.Іщенко) та Харківське міське товариство греків “Геліос” (голова Г.Майшмаз) організували і провели в Будинку народної творчості літературно-музичний вечір “Грецька муза у перекладі Івана Франка”. На вечорі розповіли гостям про перекладацьку діяльність Франка, звучали українські народні пісні і сучасні грецькі, читали поезію давньогрецьких поетів. Закінчився вечір запальним танком “Сіртакі” у виконанні танцювального колективу “Армонія” грецького товариства. Мистецтво з’єднує народи!
Ганна Столярова,
краєзнавець.
м.Харків.
Фото: https://boryslavrada.gov.ua/ivan-franko-vichnyi-budivnychyi-ukrainskoi-derzhavnosti-do-104-i-richnytsi-vid-dnia-smerti-ivana-franka/